Недооцінені гріхи
Тривалий час спостерігаю два недооцінених гріхи євангельських віруючих. За ці два гріхи як правило не докоряють, не беруть на зауваження і ніколи не вилучають. А вони несправедливо недооцінені — міра шкоди від них гігантська і руйнівна.
Перший гріх — це самопрощення собі своїх гріхів (хронічне самодокоряння не набагато краще). Другий — егоїзм.
Катастрофа самопрощення в тому, що воно руйнує стосунки з Богом і особистісну цілістність.
– Самопрощення викривлює Писання, бо людині для покриття її гріхів вистачає а) власних аргументів і б) посилання на гріхи інших християн але не на жертву Христа. А якщо навіть є сподівання на жертву, то це має працювати автоматично.
– Самопрощення унеможливлює дію Духа на виправлення людини. Виправдавший свої гріх християн не прийме і не почує докір і виправлення від тихого голосу Бога через Писання, совість, ближнього.
– Самопрощення є ідеальним ґрунтом для вчинення інших гріхів. Як в темноті і теплі швидко множаться бактерії, так ‘прикриті’ гріхи відкривають двері для нових.
– Тривале самопрощення загартовує совість і свідомість в тому, що Бог також виправдовує такий стиль життя: “Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!” Пс. 49:21.
Егоїзм має важливу мету – тримати себе коханого центром власного всесвіту.
– Егоїст допускає гріх, бо любить себе і не може собі не потурати.
– Егоїста гризе совість за допущені гріхи, бо він боїться Божого суду.
– Егоїст завжди буде проти сповіді у присутності іншого християнина (Як. 5:16), бо він не допустить, щоб ще хтось знав про його ницість, жадібність, розпущеність і залежність.
– Найгірший страх егоїста – це викриття його гріхів. Він буде розкаюватися і плакати. Його жаль викриття буде видимий, глибокий і щирий, адже його таємне стало явним.
– Егоїсту байдуже, що збочивши, він тягне в болото слабшого, який слідує прикладу такого ж (див. Луки 17:1-2).
– Егоїсту байдуже, що його життям зневажається і знеславаляється Спаситель Ісус.
Він вже все собі пробачив.
Ті гріхи які були перелічені вами вами не є гріхами віруючої людини. В богослов’ї є таке поняття як «Практичний атеїзм». Тобто коли людина лише тільки називає себе віруючою, але в житті на практиці робить так, ніби Його немає