Молитва разом з Давидом перед лицем війни, коли ворог близько
Головний урок молитви Псалмом 33 — коли близько ворог, чи коли він особливо потужний і небезпечний, найважливіше спершу споглядати велич і силу Бога, роздумувати над нею і… захоплюватися Богом, хвалячи Його не економлячи слова, голос і емоції (33,1-9).
- така, на перший погляд безглузда для прагматика і атеїста справа, важлива вірою й глибинним переконанням, що нічого не відбувається без божественного допуску. Тому наявність і відстуність війни у Божих руках;
- захопливе вихваляння Бога перед лицем небезпеки має на меті виказати розуміння, віру та безпосернє і вичерпне довір’я до Всемогутнього Володаря Вселенної;
- прославлення слави Величного Бога має на меті перевести погляд з нас, слабких, грішних, ницих у власній безпринципності/продажності/байдужості на Нього, від Кого прощення і допомога. Так зростає віра.
- єднина хвала величі Володаря Всесвіту здібна приготувати наш розум і серце до будь якого повороту історії/долі, бо ми вже довіряємо Тому, Який все знає і Який робить все найкращим чином, навіть якщо я того не розумію і не готовий поки прийняти.
Як єлей на душу слова автора: «Господь руйнує плани людей, зупиняє задуми народів» (33,10). Так, Господи, то зруйний вщент лихі щодо України задуми Путіна і всієї російської армії, розпороши їх і безславно обезброй.
Далі важче молитися з Давидом: «Блаженний народ, для якого Господь є Його Богом…» — але це не про нас, українців… Наша релігія комфортніша — вона під нас заточена. Для нас Господь треба не Той, Хто за наші гріхи на хресті помер, а тому і воскрес, щоб ми Його дороги трималися, а Той, який посвятить нашу пасочку з крашанками, ковбаску з горілочкою, одобрюючи наш спосіб вірування й життя. Наш бог — то наш добробут, наше черево і наша розвага. Такому богу з батьків-прабатьків вірно служимо і далі будемо.
Але ворожих військ тьма тьмуща зібралась біля наших кордонів, то дуже хочеться з автором сподіватися що… «Цареві не допоможе його велике військо, і велетень не врятуєтся своєю могутьої силою.» (33,16). Так, Господи, і на нас чигає велетень — дай же йому з усією його могутньою силою та й щезнути.
Аж далі знову важко вторити за псальмістом: «Адже очі Господні на тих, котрі бояться Його й котрі покладаються на Його милосердя…» (33,18). Ми боїмось збідніти і розоритись, ми боїмося турбуватися про спільну користь, ми боїмося жити за законом і порядком, ми боїмося хвороби і смерті, але не боїмося Тебе, Творця життя і Всесильного Бога, Чиє життєдайне Слово є дороговказом (для когось, не для нас).
«Душа наша очікує Господа. Він — наш помічник і оборонець» (33,20) — при такій вірі можна було б сподіватися на успіх. Адже хто зосереджений на вірі в Одного Бога, той не кидає все, впадаючи в бездіяльність. Люди віри знають, що їх поміч і оборона в Бозі, Який зачасту діє через людей — тому задля оборони вони будуть об’єднуватися і найактивніше взаємодіяти. Вони будуть велелюдно і всенародно воювати задля перемоги, всю надію покладаючи на Божу допомогу, а не вихваляючись в дурній гордості власними звитягами і сподіванням на позичену Заходом суперзброєю.
«Господи, нехай Твоє милосердя буде над нами, оскільки у Тобі наша надія» (33,22). Тож Господи Боже, просимо, помилуй нас від війни і відведи сусідську загрозу подалі від нас. Дай нам мудрості не шукати війни, сили захиститись, як вона прийде і віри, щоб при будь яких поворотах не зневіритись в Тобі.