Чому наші цінності визначають наше життя?

«Відтоді Ісус почав виявляти Своїм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постраждати від старших, первосвящеників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути. Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: Змилуйся над Собою, Господи! Хай з Тобою цього не станеться! А Він, обернувшись, сказав Петрові: Відійди від Мене, сатано, ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!

Тоді Ісус сказав Своїм учням: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її. Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу?» Матвія 16:21-26 

Вартує поспостерігати за власними основними життєвими цінностями. 

«Головне, щоб всі були здорові», «Здоров‘ля — то найважливіше»! «Дай Боже вам здоров‘я», «На здоров‘я», «Будьте здорові» — це основна цінність більшої частини українців не залежно від їхніх релігійних переконань. 

Ісусове повчання учнів про найголовніше, ради чого житиме Його послідовник дуже не в такт народній релігійності. Бо якраз ми, українці, розглядаємо Бога як Того, Хто має безперервно перейматися найперше здоров’ям своїх послідовників, а одразу після цього їхнім добробутом. Ну і якщо з Богом на пряму не заладилось, тоді йдемо далі — цілителі спочатку дуже релігійні (цих найдете не лише серед харизматів, але й у Лаврах), тоді йдуть цілителі антуражно релігійні (ворожки, чаклуни, шепотухи і інші більш чи менш демонізовані шарлатани). Ну а якщо не релігійний, то зразу до екстрасенса, хоч можна було з тим же успіхом і до попередніх — головне, щоб головне залишалося головним: ми маємо бути здорові. 

Зректися себе — це визнати за Господом Богом верховну владу над життям  і заспокоїтись у свому покликані на спільну користь: ми розумно практикуємо здоровий і тверезий спосіб життя, а Бог переймається усім тим, що виходить за можливість нашого контролю. 

А взяти хрест не можуть/не хочуть навіть більшість християн, адже зректися приватних егоїстичних амбіцій надто боляче і не бажано, бо виявляється, що ці приватні егоїстичні амбіції продовжують список ключових цінностей. 

Чому нам важко з Ісусом і здається, що він проти радостей життя? Нам насправді не з Ісусом важко, а з власними цінностями. Бо беззастережна присвята Христу формує в християнині інші цінності — віра жива, та, яка на справді живе в мені, дарує почуття залежності від Бога і свідомість, що все, що відбувається, під Божим контролем. Надія на Бога дає спокій, що все буде добре — раніше чи пізніше, але буде добре. Любов до Бога розростається любов’ю до людей, співчуттям і готовністю їм послужити. Коли життя вивільняється від всепоїдаючого егоїзму, в нього приходить якісна, реальна свобода і радість. 

Ось чому наші цінності визначають наше життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *