24.10.2012 Микола Романюк

Чим ближче день виборів…

Погляд

Чим ближче день виборів тим сильніше роздратування – я не знаю кого обирати.

От візьмімо партії – вони немов би змовилися нам брехати. Для чого? Брешуть насамперед рекламою: правлячі хваляться незрозумілою стабільністю і добробутом, якого прості люди в усіх кутках України і підприємці ще не бачили. Інші (опозиція) обіцяють тих, хто організув отой невідомий добробут і стабільність зупинити: знову обман, бо попередній період перебування при владі не відрізнявся значними і суттєвими суспільними зрушеннями, особливо в подоланні корупції і беззаконства. Комуністи обіцяють вернути народу країну, з якої народ чудом і не без Божого втручання вийшов (у світлі української історії це велике недорозуміння наявність на політичному полі комуністів – цього слов’янського варіанту фашизму). Брешуть і націоналісти, обіцяючи нездригненною рукою усе українське вернути українцям. Брешуть партії молодих спортивних і красивих: обіцяні зарплати рівнозначні по “значущості” заявам компартії про націоналізацію. Зеленим хронічну не вірю, бо скільки себе пам’ятаю – вони виникали завжди тільки перед виборами, а опісля розчинялися, наче весняний сніг…

Невже ми, народ, такі дурні щоб нам так відверто брехати? Виглядає що так, оскільки знову дозволяємо себе дурити.

А хотілося б почути реальні і осмислені шляхи до розвитку країни, нехай і важкі але продумані кроки приготування до майбутнього, хотілося почути шляхи до розвитку суспільства… Цього року це уже нездійсненна мрія.

• Мрію про той рік, коли політики об’єднаються навколо чотирьох-п’яти платформах і не стане списка з кількома десятками партій, блоків, об’єднань.
• Мрію, коли патрії будуть турбуватися про свою репутацію і будуть делегувати гідних представників від своїх партій.
• Мрію про зрілий народ, який назавжди відмовиться від передвиборчих подарунків і не буде обирати обманщиків з числа попередніх.
• Мрію про виборців, які відкликатимуть депутатів, які переступлять закон, приховуватимуть свої прибутки, будуть пропускати сесії, “гуляти” по фракціях, займатися підприємницькою діяльності.
• Мрію про час, коли не треба буде з усіх зол вибирати наймешне (цю думку чув не від одної людини в адрес усії партій).

Окреме слово про мажоритарщиків.

Шановні кандидати 95 виборчого округу (бо я тут живу і прочитав майже усе, що ви надрукували), не вже не очевидно, що:

• чим більше ваших портретів, тим менше до вас віри, бо не можна в портрета нічого запитати: що ви думаєте про те, що ви забули у програму вписати, або вписали так, що з того усього мало що зрозуміле? Не можна візуальною рекламою замінити різноманітне живе спілкування, не можна завалити народ дешевим і дорогим папером з тими ж портретами – кількість спаму приводить до інтесивнішої іґнорації;
• коли ваша щедрість і добрі діла випливають головним чином перед виборами, то це створює відчуття “дешевої” (хоч для вас дорогої) покупки голосів. Люди хотіли б знати вас як порядних, гідних, справедливих ну і добрих – але це здобувається роками! І не так вкладенням значної суми впродовж місяця, як вірною постійністю.
• люди хочуть бачити живі реальні особистості які самі в регіоні мають достойне ім’я, і їх не потрібно “витягати” іменитими партійними босами (цікаво що цього року кандидати “прив’язані” – вони більше чи менше відомі або в Ірпені або у Вишневому);

Я чекаю і вірю що настане той світлий момент, коли у депутати почнуть балотуватися люди

• інтелегентні зі справжньою освітою і ступенем. Які всесторонньо обізнані про минуле, теперішнє і ймовірне майбутнє своєї країним. Які обізнані з різними системами і досвідом розвинених країн;
• позиції – етичної, економічної, релігійної, політичної, які мають ідею і не змінюють партії як марки мобілок (і не треба лукавлячи, ховатися за позірною безпартійністю). А ще дуже хочеться, щоб кандидати не фотграфувалися на фоні священиків і церковних споруд, а щиро сповідували Христове вчення щоденними вчинками (про це не пишуть в газетах, але глибоко цінується людьми);
• готові заради законодавчої праці відмовитися від будь якої іншої роботи, посади, бізнесу. Мрію про парламент без великих і дуже великих бізнесменів, спортсменів і співаків, але з великими і посвяченими державобудівниками (не виключено що і бізнесмен, і спортсмен, і співак може таким бути на сто відсотків присвятивши себе служінню інтересу народу і країни). Може хоч нашим дітям поталанить більше, якщо ще тоді буде стояти світ…

P. S. Я проти того, щоб не йти на вибори, щоб псувати бюлетені викреслюючи усіх – це завжди голосування за найгіршого (чи найпершого). А тому варто молитися про мудрість для кращого вибору і про велику Божу ласку для українського народу.