СЛУЖІННЯ ДИЯКОНІВ: БІБЛІЙНА ПЕРСПЕКТИВА І ЦЕРКОВНІ ВИКЛИКИ
Тези доповіді на конференції ООЦ Києва і Київської області
І.Чотири спостереження про відповідальне церковне керівництво
- Воно поставлене Ісусом. Ефесян 4,11; Дії 20,28.
- Ця посада ‘вінчає’ а) відповідний характер, б) наявний дар і в) серце слуги. І Тим. 3,1-7; Титу 1,5-9.
- Вони називаються у НЗ пастухами (лат. пастор), наглядачами (гр. єпископ) і старійшинами (гр. пресвітер). І все ж це три грані однієї посади. Павло закликав ефеських пресвітері і навчаючи називав їх єпископами, які пасуть: Дії 20,17;28.
- Їхня задача: проповідь Слова і навчання (годувати), вести церкви – місія, бачення, досягнення цілей (лідерство/керівництво) і допомагати заблудлим, які збилися з дороги, які на роздоріжжі, які розчарувалися чи запуталися (захист). Отже все для того, “щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового” (До ефесян 4:12)
ІІ. Чотири важливі спостереження про служіння дияконів
- Новозаповітні слова diakoneo, diakonos від яких без перекладу ми маємо наше слово ‘диякон’ стосуються усіх новозаповітних віруючих, починаючи з Ісуса Христа.
- Найважливіше у дияконах – це властивості їхнього характеру. Про це сказаного у НЗ незрівнянно більше, ніж про те, що вони мають робити. І Тимофія 3,8-13; Дії 6,3.
- Основна задача і важливість дияконів у церкві зформульовано у Дії 6,1-2,4. Диякони – це люди з відповідним характером, які вибрані церквою для служіння у визначеній практичній сфері, де є потреба.
- Звершувати це служіння можуть як чоловіки так і жінки як тривалий час так і визначений. Рим. 16,1; Дії 6,8.10;
ІІІ. Спостереження за історичним розвитком
- Зародження єрархії у працях Мужів апостольських – диякон вважається нижчим але керівним ступенем.
- Часткове повернення до юдаїзму у 3-5 ст. – відмирання інституту дияконис.
- Реформація: повернення до новозаповітньої практики.
- Наша історія – надання дияконам пасторальних функцій.
IV. Церковна практика, яка опирається на Новий Заповіт
- Вивчення потреби: у яких сферах громада потребує постійного і вірного служіння.
- Пошук людей згідно з характером і дарами (головні критерії – готовність служити, відділяти час, наявність дару допомоги, адміністрування, потіхи і роздавання, відповідний характер і сімейні обставини).
- Доручення і спостереження (рукопокладення не випереджує служіння і підтверджує його).
- Офіційний випробовувальний термін і підтвердження (цей час випереджує навчання, яке включає вивчення Писання по темі, ознайомлення з колом відповідальності).
- Підзвітність і взаємозв’язок.
V. Коло відповідальності дияконів у Ірпінській Біблійній Церкві.