Моє бачення щодо служіння в області

З нагоди обрання на Голову об‘єднання церков євангельських християн-баптистів Києва і Київської області

В обласному служінні на Київщині разом з командою співслужителів прикладу зусилля для розвитку у єдності навколо Христа, Його Слова і місії продуктивного спілкування і навчання пасторів і служителів, щоб громади Ісусових учнів були знаним світлом для світу, ствердженням для вірних, орієнтиром для заблудлих, теплом для зневірених.

Окрім лихих задумів сатани, бачу чотири ворога, які чинитимуть всілякі перепони, щоб лише церква Христова не зростала, залишалась немічна і хвора, і не тішила свого Господа і Спасителя.

Ворогом №1 є НЕДОВІРА між служителями, підозра, незгода, нерідко через незнання і брак спілкування. Недовіра роз‘єднує, сіючи підозри, віддаляє братів одне від одного. Недовіра досвідчених і зрілих віком пресвітерів не допускає молодь до служіння і людей вченіших і розумніших. Недовіра отравлює стосунки унеможливлюючи співдумання і співслужіння. Недовіра продукує монолідерів, пресвітерів одинаків. Біля них нікого нема поряд. Біля них нема молодих служителів. Нема Тимофіїв, Марків і Титів.

Ворогом № 2 є НЕГОТОВНІСТЬ/НЕБАЖАННЯ ЗМІН — бо це виклик, необхідність навчатись, збиратись в кола співслужителів і шукати Христової мудрості щодо служіння, щодо благовістя, щодо праці для Христа в скрутніших обставинах і при незначному ресурсі. А час дуже хиткий, вимагає постійного навчання і спільної мудрості. Видатний приклад маємо у 15 розділі книги Дії Апостолів. Була проблема — була нарада служителів у ширшому колі — з’явилося в результаті рішення, яке призвело до колосальних змін, які зачепили все майбутнє щойно заснованої церкви.

Ворогом № 3 є САМОЗАСПОКОЄННЯ. У нас все нормально. Більш менш. Ми правильні, ми ж євангельскі, християни, баптисти. А ще ми як вміємо, так робимо і як робили наші попередники, так і ми стараємось. А Господь знає нашу немічність. У нас ще не найгірше — у нас нормально зібрання проходять. Он харизмати були. і ті розпались. Ну, п’ятидесятники ростуть — але то все тимчасово (може). А те, що до нас уже роками неспасенні не заходять — це вони самі винні. Люди не каються — зате ми самі правильні. Це стан перед Лаодикійським, просто ми поки бідніші як ті.

І ще одним злим ворогом для нас, баптистів, є ВТРАТА ПЕРСПЕКТИВИ/БАЧЕННЯ. Чимала кількість помісних церков існують лише для проведення богослужіння в неділю. Воно, згідно Писання, незаміниме ні при яких обставинах, але це не єдине, ради чого існує помісна церква. Віруючі ходть в церкву але не є слухняними Христовими учнями, які зростають, наставляють, служать наявним даром. Такі церкви давно не бачили Ісуса голодним, спраглим, роздягненим, ув‘язненим, мандруючим, недужим. Такі служителі і церкви живуть для себе самих, плекають свої звичаї і порядки, бо якби жили для Господа, то йшли б туди, куди ходив Він.

Скажу, що від слухняності Христу і Його Слову в подоланні цих ворогів залежить наше майбутнє. Зважте, мова не йде про майбутнє Христової церкви — її і ворота пекольні не подолають. А от доля помісних церков ЄХБ напряму пов‘язана з нашим радикальним послухом Євангелії і вірності незмінному і богонатхненному Слову і … готовністю до змін у нашій праці для Господа Спасителя.

Хтось з вас скаже, що ці вороги є лише наслідком — біда насправді в тому, що пастори мало моляться і мало Слова вивчають. А я відповім, що біда моя в тому, що знаю таких, які багато моляться і чимало вивчають і все ж впустили усі чотири вороги. Інші ще додали до цього глибинне дослідження богослов’я. А вороги всеодно поруч. Думаю це тому, що молитва, Слово і богослов’я вимагають покори Духу в дії!

«Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово. Коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса!»

Дії Апостолів 4:29-30

Різноманітна праця для слави Божої і поширення Його Царства в громадах і за її межами вимагає відмову від звичного і накатаного. Вимагає прислухання до співбратів, служителів, церков які думають і роблять інакше. Бо коли ми самі в собі закриті, то збільшення молитви і Слова без дії з послуху Духу рівнозначне додаванню газу на нейтральній передачі.

Мрію, що нас, баптистів, вороги звинуватять, як колись церкву Єрусалимську:

«…кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка?»

Дії Апостолів 5:28

Тому з огляду на це, хочу зосереди працю голови об’єднання на

– розвитку команд служителів, пасторів в районах, вчителів НШ, лідерів молоді, душеопікунів й капеланів, викладачів і вчених, підприємців;

– біблійного і фахового навчання служителів;

– і все це з фокусом на Христову місію у світі.

ДЛЯ ЦЬОГО ГОТОВИЙ

– Гуртувати всіх вірних Богу людей з церкви, місії, семінарії навколо євангельських цінностей і Христової місії;

– підтримувати будь яке добре починання на поширення і розвиток Божого Царства;

– відгукуватися на зустріч про навчання і розвиток помісної церкви;

– підбадьорювати діючих пасторів, наставляти майбутніх;

– формувати простір для відкритого спілкування і обміну інформацією з усією родиною євангельських християн баптистів Київщини усіма сучасними засобами.

І нехай у цьому допоможе Господь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *