Чоловіки, ведіть свої родини у Божу присутність

Всі юдеї (чоловіки) стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні. (2Хронік.20:13)

1. Коли ти приводиш родину у присутність Бога ти вчиш її вірити. Бо віра завжди мандрує до Бога. Цим ти виказуєш розуміння хто найголовніший на світі, хто тебе створив, кому ти підкорений. У вірі утверджуються з часом усі члени родини, навіть якщо не всі рівно розділяють її.

2. Коли ти з дружиною, з дітьми приходиш у присутність Бога, ти вчиш родину упокоренню і залежності. Будь яке інше крім Бога упокорення і залежність робить людину пригніченою, приниженою. Залежність робить рабом. Окрім упокорення перед Богом – воно звільнює від будь яких інших залежностей, лікує від гордості і егоїзму. Упокорення і залежність від Бога допомагає людині у повній мірі бути людиною доброчинності, милосердя, прощення, прийняття.

3. Коли ти ведеш дітей, синів, дружину в присутність Бога ти об’єднуєш родину. У присутності Бога люди завжди ближче одне до одного. І близькість родини до Бога і божого буде її утримувати міцно разом.

4. Коли ти ведеш родину до Бога, ти вчиш її турубуватися одне про одного і про інших. Це особливо очевидно у час біди – когось окремо, когось з родини, друзі, спідгорожани, врешті: ви молитеся і допомагаєте. Це ще очевдніше у час миру, добра і благополуччя – ви поклоняєтеся Богові та даруєте одне одному прийняття, товариськість, підтримку.
Тато – веди свою дружину, малих дітей, синів у присутність Бога. Там усім буде краще. Мамо – веди своїх дітей у присутність Бога.
Так формується здорова і цілісна родина.