Ще раз про церковну дисципліну і чому церкви все рідше її практикують біблійно коректно
Для апостола очевидним є факт, якщо людина пішла дорогою віри в Ісуса, то це зачепить усі аспекти її приватного життя і звичок. І навіть якщо колись для людини була властива одна поведінка (морально сумнівна чи не гідна), то під дією Христового вчення така людина розкається і почне поводитись по іншому.
Якщо людина належить до громади учнів Ісуса і живе як і раніше, або починає поводитись не гідно з вченням, то у Апостола є простий, очевидний, гуманістично не толерантний метод — дистанціювання, припинення дружніх стосунків. Без дискусій.
Наказуємо ж вам, брати, Ім’ям нашого Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися всякого брата, який порушує порядок, а не живе за переданням, яке ви одержали від нас. Тому що самі знаєте, як належить наслідувати нас, адже ми не були у вас без діла і даром хліба не їли ні в кого, а працювали в утомі й напруженні день і ніч, аби не бути тягарем нікому з вас. Не тому, що ми не маємо влади, але щоби подати себе як приклад вам, аби ви стали подібними до нас. Бо коли ми були у вас, то заповідали вам: якщо хто не хоче працювати, хай не їсть. Оскільки чуємо, що деякі між вами бездіяльно живуть, нічого не роблять, лише пхаються до всього, то таким наказуємо і просимо в [нашому] Господі Ісусі Христі, щоб вони мовчки працювали та їли свій хліб. А ви, брати, не втомлюйтеся робити добро. Коли ж хто не слухає нашого слова, що в посланні, відзначте такого [і] не спілкуйтеся з ним; нехай буде посоромлений. Та не майте його за ворога, а напоумляйте, як брата. 2 Солунян 3:6-15
Як у церквах викривлюється церковна дисципліна? Є три загальновідомі способи.
1. Пастори і братерські ради ігнорують чи прикривають негідного члена церкви. Це може бути родич, прикривати яких часом властиво українським церковним лідерам. Це може бути прагнення служителів бути «хорошими» для всіх, ні з ким не псути стосунки. Це може бути біблійна неосвіченість чи духовна не зрілість служителів.
2. Віруючі, члени церкви ігнорують дисципліну, бо й самі не святі. А хто сильно ратує за дисципліну ближнього, той сам часом чудить. Що гірше, члени церкви між собою максимально «промивають кістки» одне одному і особливо менш достойному, що зовсім не сприяє здоров‘ю церкви. І що найгірше, що у разі зауваження, чимало віруючих практикують тиху чи явну ворожість до такої людини, чим викривлюють вчення Писання (т. 15).
3. Якщо пастор і практикує дисципліну то максимально одноосібно: він сам вирішує коли і за що, він переконує (часом буквально нагинає) братерську раду, а тоді членське зібрання у свому погляді. Він не веде тривалої праці з людиною, яка потребує душеопіки. А ще спостерігав, коли служителі йдуть за голосом найгучніших, а не за Писанням. У церкві немає ясного і відкритого новозаповітнього вчення про суть дисципліни, її практику, випадки її застосування.
Все це шкодить церкві, бо
🔸 не втручання і плітки руйнують стосунки й євангельську атмосферу любові й прийняття;
🔸 не втручання в негідну поведінку отруює громаду, заражає здоровіших, як гнилий фрукт пришвидшує загнивання свіжіших поряд з ним;
🔸 робить церкву нездоровою — вона не може бути світлом для світу, віруючі більше не практикують благовістя, бо як свідкувати, коли оточення вкаже на церковних не гідних;
🔸 вказує на проблему зі зрілістю керівництва і членства.
Що вчить Апостол Павло церкву у Солуні (Тесалоніках) про дисципліну?
🔹 У церкві проповідується, передається вчення Ісуса. Тут у Павла «передання» (т. 6) — це проповідь Євангелії і як вона змінює різні сфери життя: характер, подружнє життя, робочу етику.
🔹 Є віруюча людина, яка очевидно порушує Божу заповідь що стосується вчення віри чи поводиться проти біблійної етики.
🔹 Кейс, який розбирає Павло, ніколи не був предметом дисципліни за моєї пам’яті в баптистських церквах — хронічне тунеянство. Хоча такі люди, які називали себе християнами і навіть служителями, але уникали будь якої праці траплялись не раз.
🔹 Виявляється, це достатньо серйозний гріх, який не може толеруватися євангельськими віруючими.
- Павло очікує, щоб усі в церкві по-перше, «цуралися» (т. 6) такої людини. Це слово у Павла означає відсторонитися від звичного спілкування з таким християнином, взяти дистанцію. Це стосується поведінки не лише служителів, а всіх віруючих.
- По-друге, його треба наставляти: «то таким наказуємо і просимо в [нашому] Господі Ісусі Христі, щоб вони мовчки працювали та їли свій хліб.» 2 Сол. 3:12. Це не одноразове наставляння, а триваліший час (деколи до року), який включає зустрічі служителя для бесід і молитов.
- По-третє, у разі, якщо людина не виправляється і практикує не послух, то Апостол наказує: «…відзначте такого і не спілкуйтеся з ним; нехай буде посоромлений.» 2 Сол. 3:14. Відзначити — це значить зауважити, тобто публічно оголосити, що такий брат чи сестра зауважені з такої-то причини на підставі такого-то вчення Слова. Як правило зауваження має термін і закріпленого служителя для бесід.
- Віруючі в цей час збільшують свої молитви за нього, він залишається членом церкви, служитель веде з ним регулярні бесіди, всі привітні до нього (т. 15), але вони не плекають близької дружби з ним (т. 6+14). Така людина має побачити і відчути, що брати і сестри не поділяють його способу життя і мислення (т. 14).
Ми увійшли у не простий період церковно-суспільного життя. Хтось не хоче втручатися, бо байдужий чи відсторонений, хтось вважає що це застаріле і такі порядки не гідні для церкви і не людяні, що церква — це місце любові. Хтось за духом часу вважає, що це втручання у приватне життя людини, і це особиста справа людини як вона поводиться. А хтось навпаки, практикує найжорсткішу дисципліну за найменший промах, створюючи в церкві закрите й глибоко лицемірне товариство.
Точно знаю, що якщо церква буде ігнорувати новозаповітні принципи її існування — а це не лише дисципліна, але найперше якісне біблійне вчення і проповідь, місію і благовість, слугуюче лідерство і стосунки прийняття й любові, то вона просто не має майбутнього.
❗️Розглянутий уривок і спосіб дисципліни тут не унікальний, Апостол дає подібні поради церкві в Коринті і Римі (І Коринтян 5, Рим. 16). Також питання дисципліни викладав Ісус (Матвія 18). І ще загострюю увагу що тут мова йшла про зауваження і зовсім не зачіпалося тему вилучення. Іншим разом, з іншим уривком Писання.