ЯК ПАСТОРИ РОЗГАНЯЮТЬ ЦЕРКВИ?

Ян Брейгель молодший, 1616

Єремії 23:1
“Горе пастухам, що занапащують і розганяють овець моєї отари, — слово Господнє.”

ЯК Я, ЯК ПАСТОР, ЗАНАПАЩУЮ І РОЗГАНЯЮ ОТАРУ?
1. Коли іґнорую душеопікунство (не вмію, не знаю, не хочу, зайнятий)
2. Коли цікавлюся більше вчинками як мотивами.
3. Коли не цікавлюся що відбувається у житті/родині/праці ввіреного мені.
4. Коли не сприяю всебічному духовному зростанню.
5. Коли ігнорую негідних і спускаю на тормоза напружені ситуації.
6. Коли ігнорую церковну дисципліну
7. Коли не сприяю формуванню здорової атмосфери всередині отари.
8. Коли не годую отару здоровою і збалансованою їжею.
9. Коли вважаю себе і веду себе як єдиний і незамінимий, як не помильний у слові і ділі, не підвладний критиці.
10. Коли створюю атмосферу домінуючої заборони чи критики (своїх і інших).
11. Коли віруючі не можуть всебічно служити своїми духовними дарами через створені нами бар’єри і перешкоди.
12. Коли даю процвітати пересудам і недовір’ю.
13. Коли не поважаю співслужителів.
14. Коли іґнорую обдарованіших.
15. Коли намагаюся прилаштувати до керівництва близьку родину при очевидному браку дарів і авторитету.

Отже похвала тим, хто вірно виконує своє покликання – збирає, об’єднує, годує, турбується, опікується. І все це робить через любов до Ісуса, поважаючи кожну людину.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *