“ЛЮТЕР ЗАГОВОРИВ УКРАЇНСЬКОЮ”
Зусиллями Української лютеранської церкви перекладено п’ять томів праць видатного реформатора Мартина Лютера. Видання творів реформатора – це безперечно відмінний подарунок українських і американських лютеран українцям. Саме з цієї нагоди у Києві відбулася його презентація.
Єпископ В’ячеслав Горпинчук (ініціатор і перекладач) зробив короткий огляд п’яти томів, та зауважив, що «планується наступного року випустити шостий і так дойти до десяти томів».
Перший том представляє Лютер як проповідника. У том увійшли його проповіді.
Другий тому має представити Лютер як перекладача. Саме його перекладацька діяльність (насамперед перекла Біблії на народну німецьку мову) дала початок сучасній літературній німецькій мові.
Третій том – Лютер як теолог. Тут є коментар на лист до Галатів, який для Лютера був настільки важливим, що стверджував про те, що церква падає без Павлового вчення про спасіння одною вірою.
Четвертий том про життя християна у суспільстві. Церковна реформа не могла не привести до реформи суспільного життя, яке було викривлене і хворе.
П’ятий том – це тексти писані з уст Лютера щонайменше чотирма людьми. Гостинний дім Лютера і його дружини Катаріни збирав численних гостей. Там за столом народилися Застільні бесіди – роздуми, спостереження та коментарі господаря з усіх приводів життя.
До слова, приємно що організатори потурбувалися про те, щоб присутні змогли собі подарувати наявні три тома видання Лютера.
Пані др. Людмила Філіпович зробила справедливий підсумок промовам, з яким виключно погоджуюсь:
«Не варто робити з Лютера культову фігуру, він і сам цього не хотів. …Але якщо своїми думками він достукається до нас, то значить він виконав свою місію».
Берперечно, видання потрібне і корисне не лише історикам та вченим. Лютера дуже варто прочитати багатьом нашим проповідникам і пасторам, щоб освіжити серце Євангелії та значення Писання, щоб навчитися як проповідувати Євангелію так, щоб воно змінювало і церковне, і суспільне, і особисте життя християн.
І на кінець традиційно про ложку дьогтю – його було забагато. По-перше, наклад п’ятитомного видання – 350 примірників робить цю працю рідкісною і раритетною. Що більше як дивно. Це називається вміли готувати але не вміли подавати. По-друге, перші чотири томи перекладені з англійської і, лише п’ятий з німецької. Уявіть собі, що Пушкіна переклали спочатку на польську, а тоді з польської на українську… По-третє, захід був майже секретний – якби не пост Юрія Чорноморця у ФБ стрічці, то я б не довідався про нього. По-п’яте, попри всю повагу до старань каналу Надія, фінальний подарок у вигляді книжечки Єлєни Вайт про реформацію це перебор…
Не зробив сам, не маю морального права нарікати на інших, які зробили як вміли. Тому вдячний лютеранам за це видання. Почитаємо, побачимо яка у Лютера українська…