Ще одна небезпека кожного пастора

Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша! Луки 20:14

Ісусова притча про злих виноградарів — це правдиве пророцтво про злу реальність в історії юдейського народу — знущання над пророками і їхнє знищення та засудження до страти Сина Божого. І гірше всього, що ця притча дзеркальна — вона стосується церкви Христа у прийдешні часи. Ті, хто покликаний життя своє покласти за Спасителя і Його церкву після тривалої чи не дуже праці на її благо приймає свій вклад вирішальним і проголошує не завжди вголос, але завжди на ділі церкву своєю. Власною. Де ніхто, крім них, не має права влади. Де запатентоване тлумачення того, що Господь вчив, що Ісусу подобається, а що ні. Що Він хоче слухати, а що ні. Там точно знають, які пісні Ісус любить, і як Йому до тошноти ненависні барабани і сучасні малозмістовні і поверхневі пісні (або старі довгі мінорні гімни). У ‘нашій церкві‘ переважна більшість інформації таємна і скрита, як в системах керівництва, прийняття рішень так і у фінансах. Така громада тенденціює стати токсичною і закритою. І часто це буде подаватися під соусом власної чистоти і святості та грішної ліберальності інших.

Бажаючи чинити приватну волю у «своїй» чи «нашій» церкві такі пастори будуть покидати братерське спілкування з іншими громадами, виходити з об’єднання і взагалі розривати спілкування з кожним, хто посміє їх хоч в чомусь дорікнути. Що гірше і їхні ж церквах церковні/братерські/пасторські ради будь формально-одобрюючі їх волю або ж їх взагалі не буде. 

Нажаль ми цьому не зарадимо. 

«Що ж зробить їм господар виноградника?» — а й справді, є Найголовніший. Він «Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим!» Луки 20:15,16. 

А які будуть ті ‘інші’? Перші і може декілька наступних поколінь будуть нормальні. А далі все по колу. Невпинному колу людської зіпсутості у жадобі влади, коштів і слави. 

Лише Господь Ісус в кінці історії все розкладе на свої місця. 

Господи Ісусе, дай стільки страху і смирення, щоб будувати з Тобою і не руйнувати Твоє. Щоб спільність плекати не так з прихильними до нас і наших ідей, як прихильними до Тебе і Твоєї місії. 

«Хай так не буде» — просили учні. І ми так просимо бо то тут, то там є. І з нами може трапитись. Збережи нас Ісусе, Твоїх забудькуватих і гордих слуг…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *