Що святкуємо у День усіх закоханих?
Думки до дня св. Валентина
Поширений на Заході та маловідомий в Україні день св. Валентина, або ж, як його ще називають “свято всіх закоханих”, прийшов відносно недавно. По своїй природній млявості та інертності, а може й консервативності українці не надали особливого значення новому, ще одному святу. Навіть не дивлячись на те, що наш східний сусід взявся за це “дєло” з притаманним йому амін–розмахом – день св. Валентина ввійшов навіть, поряд з Новим роком, до переліку шкільних (!) свят (навчи малого – до смерті не забуде)!
Як правило, в основі кожного свята лежить історична подія, яка наповнює свято смислом (Пасха, День перемоги). Або ж конкретна людина, яка пропонує і починає на голому ентузіазмі щось відзначати (День матері), або за щось померла (День М.Л. Кінга). В нашому випадку це однозначно не історична подія! А як на рахунок особи? А от особа св. Валентина напівфантастична і трудно установима. З цим іменем пов’язано щонайменше дві найпоширеніші легенди.
Перша переносить нас в тяжкий для християн 269 рік. З часів едикту Декія (250) держава перейняла на себе функцію свідомо розшукувати та знищувати християн. Але це ще не усе! Войовничий імператор, ймовірно Клавдій, зауваживши не бажання чоловіків постійно поповнювати та якісно воювати в рядах його непереможної армії, прийшов до думки, що цьому однозначно заважає сім’я – кохана дружина, діти. І тому лихий імператор видав наказ, згідно якого заборонялося проводити не лишень заручини, але й навіть вінчання. У Римі ж на той час жив чи то проповідник, чи пресвітер на ім’я Валентин, для якого імператорський указ не був кінцевою істиною. Він як і раніше нишком вінчав молодих закоханих. Та був зловлений на гарячому – в момент вінчання легіонера, за що і був засуджений до смертної кари саме 14 лютого. З часом, в V ст. був зарахований до святих і став покровителем усіх закоханих.
Згідно другої легенди Валентин проповідув те, що не подобалося завойовникам Британії. І ті посадили його в тюрму, де він зцілив сліпу дочку начальника тюрми (яка за численними версіями одразу закохалася в нього). Оскільки це набрало широкого розголосу серед людей, римляни вирішили стяти йому голову. За день до страти Валентин написав прощальну записку, підписавшись – “твій Валентин”.
Є ще третій варіант легенди в якому з’єднані два перші.
Легенди легендами, але достеменно відомо, що саме в цей час (15.02) римляни відзначали свято на честь богині любови. Дівчата кидали у вази гарно оформлені записки зі своїми іменами. Хлопці тягнули по черзі листочки з іменами, отримуючи таким чином власницю записки (на цілий рік). А святково налаштовані плебеї та патриції посилали цього дня своїм коханкам послання, щось не зразок “Приходи сьогодні, як потемніє, на сіно“. Тому найочевиднішим виглядає намагання церкви замінити неморальне народне свято розпусти на день Валентина – людини з доброю репутацією, який або сам мав чисте почуття, або ж узаконював стосунки.
Історію цього дня збагачує ще одна тюремна подія. Чарльз, герцог Орлеанський за якусь змову сидів в тюрмі в самітній камері (1415). Звідти він часто писав дружині. А 14 лютого він склав для неї довгу й прекрасну любовну поему – яка ввійшла в історію як перша “валентинка” – любовне послання від 14 лютого. Літописець англійського двору в кінці ХVІІ ст. зробив запис, що в день св. Валентина, 14 лютого, закохані можуть обмінюватися сувенірами: рукавичками, каблучками та цукерками. Справжнього ж розмаху свято почало набирати з розвитком капіталізму в кінці ХVІІІ.
Коли це свято в другій половині 90 – тих років почало імпортуватися в Україну з посхристиянського, секулярного Заходу, стало очевидно, що прийшло воно до нас швидше за усе ще у дохристиянській формі і змісту.
o Символ свята не хто інший, як Купідон (з лат.: пожадливість, хтивість російською – вожделение, похоть) – римський бог любови, те ж, що й в греків Ерос. Його робота поцілювати своїми чарівними стрілами в оточуючих.
o Що ж до дарунків – то це мають бути червоні троянди, шоколад (бажано у вигляді сердечок), і багато різних штучок з зображенням сердець, або ж пташок, які цілууються.
o В Росії (про яку вже йшлося) всі культурні заклади, включаючи і школи проводять гру “Любов з першого погляду”.
o Очевидно також, що потрібно писати любовні послання. Не вистачає творчости чи фантазії – списуй у Пушкіна чи звідки зможеш.
o До речі: вітати з днем св. Валентина все одно, що освідчуватися в коханні!
І нічого спільного привнесене свято не має ні з родиною, ні зз коханням у подружжі, ні тим більше з моральними християнськими цінностями.
Тому ЩО має святкувати молодь? Якось натрапив у загальнонаціональному часописі на замітку, що 14 лютого вважається днем початку шлюбних ігор у птахів, які завершуються їхнім паруванням. Це ж було і з молоддю в древньому Римі.
А що маємо святкувати ми? Чи спонукує це свято закоханих до міцних стосунків у подружжі? Чи розбудовує родину? Виглядає, що скоріше веде до розпусти.
Завдяки кіномистецтву та конвеєру серіалів правдиве кохання в сім’ї та подружня вірність вирвана з суспільства та кинута на поталу прохожим під ноги.
А Господь Бог створив сім’ю на основі кохання. Сім’я – то первина суспільна формація. Згодом з’явилася держава, церква – але на початку була сім’я: вона для нього, він для неї, і вони разом для Бога! Тому саме сім’я є складовою частиною і церкви і суспільства і держави. Міцний зв’ язок, міцна основна ланка – міцний ланцюг, міцна церква, міцна держава, благословенне суспільство. Зруйнована ж сім’я, потоптані ідеали родини – це початок кінця, це крах суспільства, церкви, держави.
Тому нехай буде свято навіть св. Валентина. Але святкуймо його у родині! Нехай це буде як і предавно свято ЙОГО і ЇЇ поєднаних шлюбною обітницею.
Давайте святкувати день закоханого чоловіка у свою дружину, і день закоханої дружини у свого чоловіка. Святкуймо не тільки 14.02.
Можливо якісь дні потрібні як поштовх, як романтичний прецендент. А так святкуймо щодня, радіймо одне одним, відкриваймо одне одного, насолоджуймося одне одним!
Переконаний (того й пишу), що варто і на день усіх закоханих і після проголошувати цінність любові в сім’ї, говорити про закоханість між партнерами у шлюбі. Потребуємо як повітря піднести любов в сім’ї на п’єдестал, так як це робив Соломон у своїй неймовірній Пісні над піснями, кажучи що навіть
«води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють!» Пісня 8,7
Сьогодні розчулена людина дивиться чергову голлівудську чи російську lovestory з глибокою тугою за особистим коханням, яке як виглядє з її\його партнером не досягнути. Як легко дає себе дурити людина… Бо правдиве кохання – то вогонь, який без підтримки гасне, як і гасне будь який вогонь без підтримки.
Підтримуймо вогонь нашого кохання – і ніщо не згасить його.
Тим більше що на стороні родини – Сам Господь Ісус, любов Якого є невичерпним джерелом для кожного Його послідовника.
P.S. Уже п’ятий рік поспіль наша Ірпінська Біблійна Церква влаштовує святкові концерти для родин “Кохати з насолодою” саме до дня св. Валентина. Наша молитва і прагнення – це здорові сім’ї де панує взаєморозуміння, прийняття, де чоловіки та дружини не дивлячись на труднощі зміцнюють стосунки любові, вірності та присвяти.