Вперед, в минуле!

Несвяткові думки з нагоди Першого вересня

Сьогодні, на святі Першого дзвоникаd184d0bed182d0be6 я потрапив немов би в Радянський Союз. І подумав, що поборюючи національно-релігійні свята комуністи створювали нову мережу святкових днів: Новий рік, 8 березня, як не диво – вибори і Перше вересня. Цим ми відрізняємось від західної культури, де всі ці дні не мають такої видатної суспільно-значущої ваги, як на пострадянському просторі.
А сьогодні на шкільному святі «совєцькість» присилювалася тими самим російськомовними піснями (ну хоч гімн був українською у гарному виконанні Пономарьова), хриплим поганим звуком, абсолютно нудними виступами чиновників і політиків керуючої партії ні-про-що і взагалі не для дітей. Добре, що хоча б директор просто і здалося щиро говорила дітям і дякувала батькам (хоч і не державною мовою). І головне – море парадновбраних батьків, першокласників з квітами і бантами, святково виглядаючими учнями.
Це і створювало свято, але в чому його суть: в кількості святково вбраних батьків? в бантах і квітах? в офіційних гостях з офіційними словами?
У західному світі немає урочистих відкриттів, але є неймовірна шкільна інфраструктура зі спорядженням, спортзалами, обладнанням класів (у звичайних пересічних, а не обраних школах). На Заході немає помпезних промов представників влади та керуючих партій, але вчителі отримують гідну зарплатню. І цей ряд можна продовжувати не в нашу користь…

Ось такі не святкові думки. Бо сумно і гірко, що за 20 років незалежності освітяни не зуміли, не змогли, не захотіли переосмислити попередню спадщину. Я не прихильник сліпого заперечення, а доцільності, відповідності до часу. Сумно, що ті, хто мав би бути на передовій змін і розвитку є найконсервативнішими і не лише по части святкування, але й філософії самої освіти. Бо чому середньостатистичний випускник німецької неповної середньої звичайної школи може на побутовому рівні спілкуватися англійською, а 98 % українських випускників середньої школи без репетитора – ні?

Думаю, Свято знань непотрібне – потрібне знання… і умови та атмосфера для їхньої передачі і отримання. Потрібне осмислене і розумне відношення до школи батьків. Адже чомусь сучасні батьки готові вкладати гроші у відео-фото-зйомки, у  свята, у спецподарунки вчителям. Хоча найкраще, що ми, батьки, мали б робити – це привчати дітей до дисципліни і поваги до вчителів і товаришів, бути зразком у стриманості в словах і реакціях. Важливо пильнувати виконання уроків і посильно допомагати дітям у цьому. А ще виховувати цінності доброти, толерантності. Це буде найкраще, що б ми могли подарувати вчителям.
…Чотири промовця – а батьки весело спілкуються між собою в цей час. Шестикласники обговорюють вчорашню гру між Челсі і Атлетіко. А менші школярі нудяться і в них росте неприйняття на підсвідомому рівні подібних заходів, бо це не їхнє свято, а повинність.

Нам потрібне осучаснення школи, нові ідеї, нові підходи, нові методи. А свята – їх доволі має як кожна родина, так і наша Україна, до яких успішно може приєднуватися школа.

2 thoughts on “Вперед, в минуле!

  1. Думаю, Свято знань непотрібне.. – не знаю, не знаю. Проблема, як ти зазначив, не у самому святі, а в його наповненні. Хай буде свято, просто маємо якось впливати на підготовку, програму.

    Цікаво, як би ти провів Перший Дзвоник? Що залишити, що змініти?

  2. Погоджуюсь з Миколою – немає що святкувати!
    Відчував вчора подібне перебуваючи на 1-му дзвонику зі своєю першокласницею, радянські пісні, урочисті промови, обіцянки і.т.і

    to Сергій: просто рівень свята нагадує “хорошую мину при плохой игре”. І питання як я зрозумів не в тому як свято змінити, а як покращити систему освіти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *