Роздуми про пасторське покликання

З одного боку у тілі Христовому всі рівні, як служителі і священники — це факт євангельський. З другого боку критерії для відповідальних служителів очевидно вищі, вимогливіші й прискіпливіші. А ще вищі очікування у відповідальності вчити, направляти, вирішувати, захищати, корегувати. 

З одного боку в нашому суспільстві пасторство не є професією, з другого боку до пастора звертаються найчастіше коли щось іде криво з совістю, сусідом, членом родини, співбратом чи з життєвою дорогою. 

З одного боку ми чекаємо, що пастор буде бездоганним, щедрим, розумним, духовним, ближчим до Бога, не відірваним від людей, з другого боку нам часто не важливо знати ближче, що він собою являє і чим живе, що його формує і де тисне. 

З одного боку ми свідомі, що пастори повинні любити усіх, поважати і знаходити для кожного потрібне слово, з другого боку не завжди пам’ятаємо повеління апостола любити і поважати пасторів.

З одного боку чимало віруючих схильні підносити пасторів, шукаючи за ними глибшої духовності, з другої сторони забувають, що врятованим Христом силою Духа доступна уся духовність. 

З одного боку пастори невпинно пильнують за духовним здоров’ям церкви, з другого боку якнайретельніше потребують пильнувати за собою, зберігаючи підзвітність та відкритість до корегування самих себе. 

З одного боку ключові євангельські критерії для особи пастора пов’язані з його характером, з другого боку коло відповідальності навчати і керувати вимагає якнайсерйознішого і невпинного навчання. 

З одного боку пасторське покликання і підтвердження стосується його одного, а з другого боку вся сім’я — і дружина і навіть діти мимоволі співпричетні до його відповідальності уможливлюючи або ускладнюючи його служіння. 

З одного боку пасторське покликання підтверджується рукопокладанням, з другого боку ніяке визнання неспроможне зробити з людини пастуха людей. 

З одного боку у церквах вистачає людей готових проповідувати, навчати, керувати, з другого боку дуже не вистачає цілісних служителів з підкореним серцем слуги. 

Думаю, парадоксальність пасторського служіння очевидна. Тим більше вдячний пасторам, яких у минулому Бог послав у моє життя — десятеро з них зовсім особливо вплинули на моє зрілішання і формування. І не менше вдячний вам, співпасторам, з ким маю привілей служити до тепер. Благослови вас Господь Триєдиний найщедрішим чином різноманіттям Своєї ласки. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *