Чому термін “священодія” не відповідає євангельському богослов’ю?

fullsizeoutput_245Не лише тому, що у словнику баптистських служителів воно з’явилося за останні 20-30 років. Більше через богословську причину. Коли мова йде про священодію, то це такий ритуал, який вимагає ще дві складові – храм і священика. Це сакральний трикутник на якому побудовано багато древніх релігійних систем. Не дивно, що для Свого народу у минулі часи Бог відкривався у тих системах координат, які вони могли осягнути.
Але тепер ми знаємо Ісуса, “Бога істиного від Бога істиного, рожденого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося”. Церква що виникла після вознесіння Ісуса і зшестя Духа Святого побудована на інших реалія як старозаповітний Божий народ. Тепер у центрі усього є Спаситель Ісус, який збирає учнів, щоб наставити їх і відправити як посланців спочатку в навколишні села, а згодом в столицю, в Самарію й навіть до краю землі.  Після повернення Ісуса до Отця, Дух Святий допоміг усе це зреалізувати: в центрі локального зібрання ранніх християн був розп’ятий і воскреслий Ісус, християни розуміли себе як посланців і вісників добровісті про спасіння в Ісусі і збиралися разом, в більших і менших групках щоб наставляти одне одного і передавати шлях Ісуса. Все інше було супутнім – усе мало служити цим цілям. Хрещення і Вечеря найкраще передавали ідею та суть ототожнення учнів зі Вчителем, який був наочний перед усіма, служителі Wall Art Imagesділитилися по дарах: одні були досвідчені в Слові істини – вони головним чином наставляли, інші у Слові благовісті – вони проголошували і також наставляли, треті – у добрих справах і вони наставляли. Громада добровільно корилася досвідченішим служителям, чия любов до Господа Ісуса і знання на практиці були видимі усім. Збиралися там, де був гостинний дім, і за відсутністю його у лісі, на полі, у підземеллі, печері чи стайні, адже на храм тепер перетворювалося кожне місце, де Господнє ім’я прикликало двоє-чи-троє Ісусових учнів.
Страрозаповітній трикутник Храм-Священик-Священодія замінився на Ісус-Учні-Посланці.
Я боюся терміну “священодія” саме через те, що він воскрешає старозаповітні реальності. До чого це приводить – варто спостерегти дорогу двох історичних церков. Ми там були, ми двічі відділилися (за Лютера вперше, за Рябошапки вдруге) – для чого повертатися назад? Зміна словника сьогодні потягне за собою зміну понять і смислового навантаження інших елементів завтра. Хочу залишатися з нашими страрими поняттями – установа, заповідь, повеління, наказ Ісуса. Цікаво що тут більше ваги приділяється вірі, розумінню і послуху того, хто дотикається до установи, а у випадку “священнодії” більшу вагу має хто і як її звершує. Апостол Павло виконав неабияк важку місію – він демаркував кордон між юдаїзмом і християнством. У його листах чимало образів і принципів з Тори і Пророків, ними він підкріплює вчення і використовує як приклад.  Але беручи принципи він свідомо уникає ряд старозаповітніх теологічних концепцій і понять. Ось наприклад:
Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії. 1-е до коринтян? ?9:13-14? ?
Досконалий Священник приніс Досконалу Жертву у Досконалий Храм – Ісусом завершилася епоха посередників між людиною і Богом. Тепер священники – це кожен, у кого через віру в Ісуса замешкав Святий Дух, який помістин нас в Тіло Христове і помісну церкву. Саме в ній ми об’єднані навколо Ісуса являємося Його посланцями і учнями, служачи згідно дарів. Дух Святий усіх віруючих зробив священиками Нового Заповіту – посередниками Доброї Новини перед оточуючим світом:
…на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі. Рим. 15,16 (ХОМ)

1 thought on “Чому термін “священодія” не відповідає євангельському богослов’ю?

  1. Щиро дякую нашого Господа за те що хтось з пасторів порушує це табу. Це хромота на оба коліна Церкви Божої. Я вже декілька років кажу и вчу про це, та особливий супротив зі сторони пасторів, служителів.
    Дуже вірно сказано, про те що, термінологія старого заповіту відновлює і образ поклоніння старого заповіту. Але..
    Свящєнником є тільки Ісус, пастори не є священнослужителями. Богослужіння означає принесення жертв освячення (Євр 9:1,6,11..)- Богослужиння звершує тільки Помазаний Священник. Називаючи наші зібрання Богослужіннями, ми зневажаємо жертву Христа – Єдиного Священника. Якщо зібрання це Богослужіння, то картина логічно і необхідно доповнюється: Богослужиння звершалося в храмі(у нас “будинки молитви”), Богослужіння звершали священники (у нас пастори, старші, регіональні, обласні пастори) і Богослужіння мало жертву (у нас “хліболамання”).
    Священнодіяти в храмі могли тільки помазані священники, аналогічно і в нас здебільшого прийнято що вечерю “звершує” тільки рукопокладений служитель.
    Так Церква стає старозавітнім народом з храмом, священниками, рітуалом.
    Наші “старші” свідомо підтримують таку модель церкви.
    Тепер будемо відзначати р500, але нас реформація не торкнеться – ми ж правильні баптисти..(

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *