Лютер, шкільна освіта і відповідальність влади

Серед першочергових завдань реформатора бачимо декілька особливо важливих – переклад Біблії на народну мову, програмні тексти про необхідність і суть церковної реформи, виклад віровчення і… заохочення засновувати школи нового зразка, які б відповідали вимогам нового часу. Задля цього він пише цілий памфдлет у 1524 році: До депутатів усіх міст німецьких земель про необхідність засновувати та утримувати християнські школи. Вартує перекласти увесь цей текст Лютерового звернення – він неабияк цікавий і актуальний для України, при чому не лише у світлі розвитку християнських загальносвітніх шкіл але й розвитку сучасної школи яка б відповідала духу часу взагалі. 

Але поки що пропоную вибрані фрагменти Лютеровго тексту, які стосуються відповідальності державних мужів за стан освіти і проблеми,  які їм у цьому заваджають.

Кажучи про відповідальність, свідомий того, що сьогодні не лише міська влада і депутати але й пастори та керівники місій мали б зосередити свою енергію та можливості для засновування та підтримування християнських загальносвітніх шкіл як справи водночас духовної, Богоугодної так і державотворчої – у всі часи свободи церква активно долучалася до навчання і виховання дітей та молоді. І церковна інвестиція у виховний процес була благом для держави.

Звичайно, місто зайняте комунальними проблемами та благоустроєм, а школа і матеріально і ідейно безнадійно застаріла – вона не готує людей не те що для завтра – вона уже й не готує для сьогодення. Звичайно, це не проблема лише міста але й міністерства. Але якщо питаннями шкільної освіти перейметься громада, яка перейматиме депутатів усіх рад, то може й щось зрушимо. Здається що відроджуючи громадянське суспільсьтво українцям варто активніше долучатися і втручатися не лише до котролю чиновників, рад та їх депутатів але й до реформи школи. Це важко було в часи Лютера, – а через 500 років здається стало ще важче. А реформа школи, згідно Лютера, не другорядна страва – від стану школи залежить хто і як буде управляти містом. Маючи зрілі очікування щодо шкільної освіти сподіваюся можна буде зрушити систему вищої освіти – бо вона виглядає, ще більше неадекватною щодо сучасності. Спілкуючись зі студентами з найрізноманітніших українських вузів у мене склалося враження що університет – це ледве не головний розсадник корупції, тупості у підході до вирішення різних питань та створення ілюзії діяльності, яка сьогодні отравила усі сфери української влади та суспільства. І це при тому, що ми маємо видатних фахівців практично у всіх сферах, але нажаль не маємо мозгів і волі щоб вискочити з колії, яку для нас проклали комсомольці та комуністи, які очолили усі кафедри і університети, комітети і відділи, партії і рухи. Тому варто читати Лютера і усіх прогресивних на свій час людей, варто бути критичним до власної дійсності і варто не опускати руки. Як писав Лютер у цьому памфлеті “ліниві руки чекає злий рік”, так і ми, схильні лише понарікати будемо мати те, що будемо мати… 

an_die_RatherrAn die Ratherren aller St?dte deutsches Landes, dass sie christliche Schulen aufrichten und halten sollen. Martin Luther, Wittenberg, 1524.

Мартин Лютер. До депутатів усіх міст німецьких земель про необхідність засновувати та утримувати християнські школи. 1524 рік

…Хочеться закликати міські ради та владу до того, щоби вони виявили якнайбільше турботи та старання до дітей. Бо коли усе майно, честь і життя громадян вручені у надійні руки, то щоб усе, що вони робили, робили чесно для Бога і суспільства, робили день і ніч для процвітання і розвитку міста. 

Добробут міста полягає не тільки в тому, щоби зібрати великі скарби, збудувати міцні мури, гарні будинки, запастись зброєю та обладунками. Але власне найбільше благо для міста, його процвітання і міць полягають у тому, щоб мати безліч видатних, вчених, розумних, поважних і вихованих городян. Вони зможуть накопичувати скарби та майно, зберігати і справедливо використовувати їх. Бо ж коли цим майном володітимуть повні дурні, то такому місту це принесе найбільше зло і шкоду.

Найкращий приклад – древній Рим, в якому хлопчаків виховували так, що вони в п’ятнадцять, вісімнадцять, двадцять років досконало знали латинь і грецьку, вільні мистецтва, відмінно володіли військовою справою, в управлінні, відрізнялися дотепністю, розсудливістю, вихованістю; обізнаністю в мистецтві і життєвих справах. Інакше кажучи, якщо в німецькій землі сплавити в одне ціле всіх єпископів, священиків і ченців, то сплав, який утвориться, буде поступатися внутрішньому багатству простого римського воїна. І швидко розвивались вони саме тому, що завжди були всебічно підготовлені і придатні до праці люди. Важливо знати, що у суспільстві, зокрема й поганському, якщо хотіли, щоби народ був чесний і працьовитий, то перш за все піклувалися про вихователів і вчителів. Слово «вихователь» використав святий апостол Павло в посланні до Галатів, 3, запозичивши його з повсякденної народної мови і говорив, що закон був для нас виховником.

Оскільки кожне місто повинно мати освічених людей, а звідусіль лунають скарги, що їх не вистачає, то не слід сподіватися, що вони знайдуться самі; їх також не можна ні витесати з каменю, ні вирізати з дерева; і Бог не створить дива до тих пір, поки справі можна допомогти іншими способами. Тому нам слід особисто вирішувати завдання і зосередити зусилля і кошти, щоби виховувати їх. А хто інший, окрім влади, яка не звертає увагу на виховання та навчання дітей, винна в тому, що сьогодні у всіх містах відчувається нестача освічених людей, а діти виростають, як дерева в лісі? А ростуть вони настільки безладно, що видніється лише дрібне гіляччя, непридатне до жодного будівництва, годиться власне для вогнища.

Оскільки світська влада повинна бути, можна передбачити, що керувати будуть лише грубіяни та невіґласи, виправлення яких – безглузда, нерозумна справа! То вже зробімо панами свиней і вовків та й поставмо їх над тими, які не хотіли думати, щоби ними керували люди. Адже це нелюдське зло, коли міркування управителів зводяться лише до наступного: “Ми накеруємося досхочу тепер, а про те, що буде потім, нехай думають ті, хто правитиме після нас”. Це не людьми, а свиньми і псами повинні керувати такі люди, які розглядають свою посаду лише як іструмент для отримання доходів і почестей. Саме тепер потрібно докласти якнайбільші старання, аби підготувати до уравління славних, вчених, розумних людей. Щоби це здійснилось, потрібно докласти чимало зусиль і турбот. Бо ж звідки з’являться такі управителі, якщо для цього нічого не робити?

…Але я вже говорив, що проста людина нічого не робить для цього, та й нічого не може, не хоче і не вміє. Князі і пани повинні б цим зайнятися, однак їм ніколи: вони катаються на санях, пиячать, зайняті маскарадами, обтяжені важливими і значимими клопотами про запаси, які зберігаються в підвалах, кухні та опочивальні. А якщо і знаходяться деякі, що проявляють інтерес [до виховання дітей], то вони переймаються чи не будуть їх мати за дурнів та єретиків. Ось тому прошу вас, дорогі члени міських рад, візьміть у ваші руки справу (навчання дітей), для цього у вас є і часу і можливостей більше, ніж у князів і панів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *