Церква вихідного дня?

Вчора почув висновок-спостереження пастора (з ПАР), який щороку відвідує з семінарами біля 20 країн на багатьох континентах. Так от, спостерігаючи, той пастор поділив усі бачені ним церкви на два типи:
– недільні, прив’язані до споруди і недільного богослужіння і
– церкви з-понеділка-по-суботу. Життя такої церкви починається після ранкового поклоніння в неділю, і триває у суспільстві впродовж тижня. Основне служіння відбувається поза церквою, починаючись за порогом церковної споруди.
Отже, що сказати з цього приводу в українському євангельсько-баптистському контексті?
Так, є проблема з церковними спрорудами: вона “прив’язує” церкву до приміщення. А якщо споруда називається храмом, то вона робиться приднатною лише для використання декілька годин на тиждень: для зібрання і репетиції. Ось для ряду церков це і все служіння. Ось декілька думок з цього приводу.
Християни часом нагадують мисливців. Подібно до останніх, які розставляють по лісі пастки, так і вони понабудовували церкви і доми молитви з незрозумілим сподіванням, що туди якось будуть потрапляти грішники. А останні вперто не йдуть. От і змушена (поки тільки) Західна Європа продавати культові християнські споруди. А люди потребують не пастки, а живі приклади і життєві свідоцтва.
А щодо церковних споруд – якомога скоріше їх потрібно робити багатофункціональними – щоб у них уживалося і місце для зібрання громади для поклоніння і тенісні та футбольні столи для молоді, щоб навчальний церковний семінар змінював сімейний/молодіжний/підлітковий клуб, щоб молитовна/чоловіча/жіноча зустріч змінювала групу для професійного спілкування.
У будь-якому випадку, чим скорше ми позбавимо церковні споруди неєвангельської сакральності і наповнимо його дітьми і молоддю, тим швидше зможемо виконати повеління Ісуса стати світлом і сіллю світу який швидко у темряву псується, тягнучи за собою все більше людей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *