“ТИ НЕ МОЖЕШ ВПАСТИ НИЖЧЕ ЯК У БОЖУ РУКУ”

“Ти не можеш впасти нижче як у Божу руку”
Такими словами німецький пастор і поет Arno P?tzsch зформулював свою втіху в Бозі.
Цей поетичний текст, який у 1986 році став у Німеччині піснею (#533), виник серед переживання й страждання німецької євангелицької громади Роттердама 1941-42 рр.
Коли вранці почув цей рядок з пісні, він одразу привернув увагу, викликавши суперечливі думки: речення сильне, але чи біблійне?
Але тоді згадав про Давида і його праведника, який хоч 1000 раз впаде але підніметься. А тут ще й особиста історія Давида – ось що він відповідає пророку:

Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!… (2-а Самуїлова 24:14)

Коли падає насправді віруюча людина (і не важливо з причини зовнішніх ворогів, чи ворога, який діє всередині змовляючись з плоттю) то вона всеодно падає у Божу руку. Це потужна думка – вона забирає ґрунт у сатани, який в момент гріха чи ворогів спокушає егоїстичним саможалем, немов би Бог відвернувся. Ні! Падаючи, людина віри, людина Ісуса падає в Його руку. Тому і молитва виглядає по-іншому – нам не потрібно знову будувати драбину догори, знову вимолювати помилування. Нам портібна упокорена залежність від Того, у Чиїй руці ми знаходимося. Звичайно, ми будемо просити про допомогу, про прощення – але будемо це робити як діти, які вже дома, біля Батька.

ВАЛЬТЕР ГАБДАНК. В БОЖІЙ РУЦІ. 1988.