Як не зазнати емоційного вигорання?

Проте благословенна людина, яка цілковито покладається на Господа, і надією якої є Господь. Він уподібнитися до дерева, посадженого над водою, яке сягає своїм корінням потоку, — йому не страшна спека, яка може надійти, і листя його завжди зеленіє, — навіть у рік посухи воно не перестає плодоносити. Єремії 17,7-8

благословенна людина

Це людина, яка найшла свою ідентичність у богосотвореності і богопідкореності, яка вірою і надією міцно прив’язана до Всемогутнього.

посаджене над водою дерево

Людина віри знайшла джерело. Цим джерелом є Бог. Знайдене джерело стає життєвим стрижнем. Біля цього джерела благословенна знайденим людина облаштовує своє життє. Тут отримується навчання, порада і розрада, тут можна мовчати і говорити, плакати і радіти.

сягає своїм корінням

Поверхнева релігійність не встигає сягнути глибше. Сучасний віруючий як та коза—дереза: «тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку». На більше часу не має бо марнота викрадає його щоденним коловоротом справ. І реальність така, що Слово падає немов би одразу на камінний ґрунт щей поміж тернину:

«А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду.» Марка 4:16-19

А от посаджене дерево — це людина, яка свідома, що Бог — це все, а не лише швидка допомога у час біди, вона «сягає своїм корінням» — розумом, серцем, звичкою приучує вслухатися і розмірковувати над Божим Словом, природою Бога і Його провидінням. Сюди людина завжди приходить, бо життєві повороти і навантаження, люди і справи виснажують і змучують. А тут спокій і відновлення, відпочинок і відживлення.

спека не старшна

Спека спричинює засуху — висихає верхній шар ґрунту. Спека випалює зелень, виснажує стовбур. Спека — це криза духовна і будь яка криза, бо всеодно вона зачепить розум і емоції. Спека — це виснаженість тривалою працею, сумнівами. Реальний наслідок — це емоційне вигорання, духовна виснаженість.

Емоційне вигорання — це наслідок тривалої, посвяченої і важкої праці з людьми, яка ймовірно змістила чи змінила життєвий стрижень — Бога, зосережившись під тиском життєвим на людях, зустрічах, дзвониках, проектах, комісіях і комітетах.

Але ти не вигораєш, бо зв’язаний з Божественним джерелом — воно відживлює, дає спочинок, сенс, заспокоює. Ти повертаєшся сюди ненадовго щоранку, триваліше щотижня. У тебе запланований час від часу спокій і тиша, бо знаєш той голос, який як «легенький лагідний вітерець» (І Цар. 19,12).

не перестає плодоносити

Благословенного помітно — він є благословення для інших. Він корисний людям. «Листя його завжди зеленіє» і разом з плодами говорять про щедру любов до людей і корисну працю, яка ефективна і результативна.

P.S. Кидається у вічі ідентичність уривку з пророчого тексту Єремії з першим псалмом. Ймовірно Єреміїя знав його і використав, або ж той самий Дух, який надихнув царя, надихнув згодом і пророка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *