ХОМИНА НЕДІЛЯ

caravaggio-doubting-thomas
Караваджо. Утвердження Хоми. 1601-1602 рр.

Хоминою називають наступну після Великодня неділю. Адже рівно за тиждень Ісус знову являється апостолам з особливим зверненням до невірства Хоми (хоча дарма лише його називають невіруючим – жоден з апостолів не повірили словам жінок).

Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! (Вiд Iвана 20:27-29)

Мені подобаються роботи Караваджо (1573 – 1610). Мені загалом імпонує мистецтво, яке “зачіпає”. І хоча не говорить нам апостол Іван про те, що Хома таки вложив пальця в рану Ісуса, але точно говорить про цей намір та про настійливе повеління Ісуса. Художник “договорив” і “домалював” очевидне – і мав право, щоб так жорстко виступити проти базового людського невір’я. А воно знайоме і мені і вам. У нас часто так глибоко живе язичник – матеріаліст: поки не дотикнусь, поки сам чуда не переживу. … А блаженні, які здатні вірити не бачивши – тобто щасливі хто здатний жити Словом, Євангелією – Доброю Звісткою.

… Незабаром тисячі українців знов підуть на стадіон, бо приїзджає черговий цілитель – усі запрошуються на “Свято чудес”. Хтось вічно шукає здоров’я – ще і там його пошукає, а інші, як Хома, просто пальця схочуть знову встромити… Бо мало чуда Слова, мало зустрічі з Живим Спасителем, мало чуда переродженого життя.

БЛАЖЕННІ ВІРУЮЧІ!

Щодо художника і картини:

Караваджо прославився як яскравий реаліст, який відкинув ідеалізацію; такий шлях у мистецтві був у той час революційним. Він часто використовував грубі селянські типи в якості моделей для святих і апостолів. Караваджо зобразив як Хома торкається ран від розп’яття Христа, щоб упевнитися в їх реальності. Голови Христа і трьох апостолів є фокусом композиції. Представлений напружений момент, коли апостоли дивляться на Хому, в якого чоло пооране глибокими зморшками, в той момент, як той вкладає палець в рану на тілі Христа. Драматизм цієї разюче реалістичної на подробиці картини посилюється різким світлом і глибокими тінями (прийом, званий – світлотінь); тло відсутнє. Скупчилися навколо Христа група апостолів, спрямували свої погляди до безжально оголеної жахливої рани – а зморщені складки на обличчі апостола не допускають існування жодної іншої істини, окрім тієї, яку можна помацати руками…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *