Україна понад усе?
Коли це старе гасло від недавна з’явилося на екранах і в політичних реченнях українських можновладців я напружився. Це гасло моєї ранньої романтичної молодості – підпільні газетки, малювання тризуба і ключове прагнення вийти з імперії.
У західних областях люди з цим гаслом швидше прийшли до влади. Але радянська гнила і корумпована система через судочинство, бюрократію рад, виконкомів і дозвільних систем продовжувала тримати у найжорсткіших лещатах Україну, убиваючи і пригнічуючи парості приватного малого і середнього бізнесу, здорових громадянських ініціатив. А ще ця комуністично-комсомольська система отравлювала гниллю кожного хто долучався до владного потоку.
Потім була перша новітня революція. Були меганадії та мега очікування у зв’язку з Ющенком. Він і хто з ним отримав безпрецедентний кредит сподівань. Але ні він ні люди навколо нього не пішли проти старої комуністично-комсомольської системи. Замість змін намагалися гучніше національні питання ствердити. Збільшилася частота вживання “Україна понад уже”. Без системних реформ це якщо і не прискорило то точно не зупинило повернення комсомольців і комуністів.
Вони ж привели до другої революції, після помаранчевої була гідність. Вона привела як і мусила війну. Бо замахнулися на непорушні ‘святі’ гидоти комуністично-комсомольського минулого. І на цей раз кредит довір’я, гордість і очікування від нових лідерів. Аж тут знову збільшується кількість офіційного вжитку гасла “Україна понад усе”, а разом з цим брутальна жадоба, невігластво і моральне каліцтво міністрів і чиновників, корупційні скандали, відсутність системних і широкомасштабних як того вимагали нові обставини змін. Знову приватизовані медіа намагаються пояснити, що пан поміщик добрий, собаки його лихі. І у них теж Україна понад усе. Тобто головне джерело їх влади, їх позиції, їх статусу, їхнього маєтку в Україні і від українців.
Не хочу більше жити під цим гаслом. Хочу жити під складнішим – Закон понад усе. Над депутатом і його родичами, суддями і їхніми посередниками, президентом і його вірними друзями і партнерами, над простим порушнуким дорожнього руху, паркування та переходу. Не те щоб в Україні не було суду – він для бідних і непричастних до старої грошово-кумовоністичної системи. Закон понад усе означає що він вищий за владу і ними він управляє, закон над усе означає що є загальні правила гри без винятку для усіх, означає також що комунальна плата не перевищує пенсії і мінімальної зарплати, означає що кожен владний посадовець (який вивертає посаду для власного збагачення) як і кожен дрібний гружчик-злодюжка потрапляє під правосуддя.
Закон понад усе означає що президент, прем’єр і депутати які не допомогли народу, малому і середньому бізнесу жити краще очевидно мають потрапляти під звіт, осуд, виправлення, відставку.
Лишіть старе гасло маргіналам-націоналістам, їх мало і половина з них дешево коштує. Це не національна ідея, не програма, просто прикривало злодіяння, що особливо підло, під шум війни таке перманентне злочине діяння і бездіяння.
Я знаю що гряде справедливий Божий суд, від якого не відкупитися побудовою храму, золоченою іконою і позірною доброчинністю. Але всеж мрію про Україну вздовж і впоперек цілеспрямовану на збудуванні здорової країни не на гнилизні протухлих цінностей і людей, але на основі договору і порядку, який шанує кожен. Це мало б бути легко і очевидно людині підкореній Богові. Але де та критична дієва кількість?
Фото: ПЕРЕД ЗАКОНОМ УСІ ЛЮДИ РІВНІ. Дюссельдорф, 1984.
