Таємний коханець

Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. Матвія 4:10

Сьогодні може й вперше різко сказав подумки вслід за Ісусом “Геть сатано!” – раптово ліві думки заполонили голову. Я так рідко говорю. Чи менше маю як Господь спокус? Точно ні, м’йо гірше – рідше їх зауважую вчасно, поки не пізно, поки саме раз зупинитися і категорично прогнати. А прогнати справа життя і здоров’я. 

Проте нащо гнати якщо людині подобається дивитися, слухати і смакувати моральний бруд і нечистоту – все це лоскоче і збуджує, даючи моментами певне задоволення ради якого і живе багато сучасників. Так людина сама собі поклоняються. Не довго – поклоніння собі веде (завжди!) до різного виду залежності, які уже в корені мають щось демонічне. Як казав Сковорода: “у що хто залюбився, у те перетворився”.

Поклонник завжди служить об’єкту свого поклоніння. Тому Ісус що наглого пса прогнав сатану. Бо Його об’єкт поклоніння – Вічний Бог Творець. Йому він і служить усім, до чого торкається. 

Чи не тому, що сатана є таємним коханцем багатьох, сучасні християни такі кволі, примітивні та неефективні у своєму щоденному богослужінні?