По дорозі з Воскреслим

Дорога в Емаус. Андреас Фельґер
Дорога в Емаус. Андреас Фельґер

Святкувати свято Воскресіння недостатньо – важливо навчитися жити воскресінням.

Жити Воскресінням означає жити у свідомості безперервно присутнього Ісуса, навіть якщо він мені тепер не видимий.

1. Невидимий, непізнаний, хоча поряд. Мої турботи осліплюють мене.

andreas-felger-001Ісус в дорозі. Він завжди іде там, де йдемо ми. Бо Він не просто хоче бути поряд, Він, Воскреслий є поряд. І навіть якщо ти осліплений: бідою, хворобою, смертю, жорстокістю, несправедливістю, власною користю, славою та честолюбством – чим би то не було, але Він поряд.

Будь який дефект обмежує людину. Так і нездатність бачити Бога лімітує твоє життя, обмежує його запираючи у тісняву.

Твоє життя виявляє те, який твій Бог – живий чи мертвий.

Ті двоє йшли недільного ранку керовані непевністю, неспокоєм та тривогою. Смерть Ісуса була надто наглою, вона перевернула усе. Вони перестали розуміти минуле, теперішнє та майбутнє. Їм потрібен був живий, воскреслий Бог.

Хоча жінки й розповіли їм і про порожній гріб, і про ангелів, і два апостоли підтвердили порожність. Але логічного пояснення бракувало.

Може того  «Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали» Луки 24,16 ? Для них Він залишався мертвим…

Хоча вони і не переставали говорити про нього. У нотах їхнього голосу прослуховується правдивий смуток перемішаний з несправдженими сподіваннями:

«Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли… А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…» Луки 16,19-21.

Він йде поряд з ними, до села ще 8-10 км, і розповідає пояснюючи їм сенс подій що сталися.

«Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було» Луки 16,26-27.

Що про Нього говорив Мойсей, пророки, і все Писання? У першій книзі Мойсея читаємо, що насіння жінки зітре голову змієві. Це пророче слово прозвучало у історії гріхопадіння, спричиненне першими людьми при посередництві змія. Тоді, коли первісне людство відвернулося від Бога, зрадило Творця, Той виголошує обітницю – надію, кажучи, що насіння жінки одного дня зітре голову сатані, батькові усякого обману та гріха.  Тоді настане порятунок людині. Тоді вона знову зможе мати живе і постійне спілкування зі своїм Творцем. Пророки, споглядаючи людей зі смутком константували, що всі люди мов віці, блукають і не шукають Бога. І ті ж пророки прорекли:

А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! … І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани… Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він яandreas-felger-002к жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! Ісаї 53,5-10

А ось Писання уже показують загальну картину того, що було і буде:

Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм! Псалом 109,1

Все передбачене Богом, і все, що Він задумав здійсниться. Це Ісус і пояснював…

Ісус іде поряд. Ми часто не бачимо Його – пелена невір’я та незнання заважають розпізнати Його присутність у щоденній марноті. Саме невір’я – бо маємо хмару живих свідків, маємо Слово. А от щодо Слова – незнання і лінь заважають нам відкрити його.

2. У глибині свого серця ми потребуємо Його, навіть до кінця не розуміючи що саме Він нам потрібний.

andreas-felger-003Тому й звучить прохання учнів які все ще не розуміють Хто перед ними. Так і з нами – ми чогось шукаємо, щось знаходимо, знайомимося, читаємо і досліджуємо, зневірюємося і губимося. А насправді потребуємо того ж, що й мале дитя – присутності Люблячого.

3. Він дає Себе пізнати, використовуючи для цього знаки – відомі речі. Як тільки ми зупиняємося як раптом починаємо бачити Його у буденний речах. Але ми не можемо «вхопити» Його, привласнити, приватизувати. Але Він в дорозі. І закликає тебе йти з Ним.

4. І все ж зустріч з ним хоча й коротка перетворює будь яку темряву на світло. Тобі раптом відкриваються речі, які ти вже не раз намагався зрозуміти  і не міг. Багато речей у Його світлі стають на свої місця. І ти вертаєшся в світ але вже іншим. Іскра Божа  – Його Дух пронизав тебе так, що ти вже не можеш сховати своєї іншості – ти робишся Його світлом для близьких і далеких, хворих і здорових, знайомих і чужинців, лагідних і брутальних….

andreas-felger-004І навіть якщо тепер Він тобі все ще невидимий – все ж Він поряд. Ти можеш не бачити Його, але ти можеш Його почути. Ні, Він не кричить, тому прислухайся. Його голос ти пізнаєш, бо Він неповторний. Знай, що саме Він потрібен тобі найбільше. І шукаючи Його не трать надії – Він напевно виявить Себе… Радій цьому і неси отримане світло куди підеш…

14.06.2008

Думки записані під натхненням чотириптиха Андреаса Фельґера «Дорога в Емаус» та прочитання відповідної історії в Євангелії від Луки 24.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *