Про дві лепти\Луки 21,1-4

widows-mite122.06.11

Жертва Богові насправді – це коли тобі є що віддавати, коли його не так просто віддати, бо воно зачіпає тебе глибоко (останнє або значне) і екзистенційно (а як я виживу) – але ти даєш. Таке давання ґрунтується виключно на переважаючій любові до Бога. Даючи СТІЛЬКИ вдова фактично продемонструвала не лише своє довір’я до Бога, але й свою повну залежність від нього, довіривши своє виживання Божій опіці в наступному дневі.
Релігійність позірна/поверхнева насправді якщо і здатна на благочестиву жертву – то часто задля себе і своїх цілей. Цікаву ілюстрацію знаходимо у XVI ст. у Німеччині – коли найбідніші люди і навіть жебраки з горем назбиравши монет купували індульгенцію – правильно, щоб убезпечити власну душу від вогню мучительного.
Вдова зі своїми горем, болем і можливо слізьми зі своїми двома лептами увійшла в історію не тому, що Бог/храм потребує грошей. Жертвувати потребую я – щоб і так виявляти не лише свою любов до Бога, але й мою залежність від Нього. А Господь любить того, хто робить це з радістю. Бо та побожність правдива, та релігійність вірна яка має супутником радість. Не від втрати – від любові до Того, кому довіряєш завтра.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *