Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його\Луки 15,1

13.06.11

Чим Ісус приваблював багатих і бідних але відкинутих строго-релігійною суспільністю людей? Більше того – вони йшли до Ісуса не задля прийняття (хоча й також), не через Його лібералізм (що ні, то ні), але щоби п о с л у х а т и Його! Чим проповідь Ісуса була кращою за проповідь інших пасторів? Риторикою? Навряд. Інтелектуалізмом? Так Він же з Назарету. Думаю кращою була внутрішньою, але очевидною назовні силою; відсутністю “художнього свисту” – числених благочестиво-туманних понять і слів; зрозумілою недоговореністю притчів-оповідей і  промов, які стимулювати роздуми про власне життя. А ще мабуть приваблювала неприхована любов, яка була у слові, в очах, у вчинках.
Він говорив про гріх, але не читав мораль, Він закликав до покаяння, але не маніпулював почуттями, Він закликав до святого і праведного життя і Сам показував як таким життям жити. Хоча Він показував дорогу до Отця, а не до своєї синагоги, але Своїх послідовників навчав жити в єдності і спільності. Він не визнавав релігійної зверхності називаючи послідовників братами. Він іґнорував думкою більшості щоб не втратити зранену чи заблудлу душу. Він дарував слухачам не лише слова та ідеї – Ісус подарував Себе… до останньої краплі крові тієї п’ятниці на хресті… І все через любов до “митників і грішників”, які послідувавши за Ним, прийти додому, до Отця.
“Митники і грішники”, ізольовані, самотні через багатство, бідність, субкультурність, опущеність шукають і потребують Ісусової близькості сьогодні – але чи піду я Ісусовим шляхом? У любові і посвяченості, у чистоті та чесноті. Чи я житиму і говоритиму перед ними так, щоб вони почали самі наближатися?

Любов і приклад Ісуса – виклик для мене. Не хочу промахнутися у служінні.
А «…радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається». (Луки 15,10)