БОГОСЛОВ’Я СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ-БЛАГОВІСТЯ

Codex Aureus Laurensius (778-820 рр.)
Codex Aureus Laurensius (778-820 рр.)

Як церкві приєднатися до того, що Бог робить на землі?

Цієї весни мене вразила історія молодої родини Наталі і Сергія, які любили Бого і служили Йому у помісній церкві для людей у біді – наркоманів, бомжів, самотніх. Після аварії врезультаті несправності автомобіля дружина залишилися паралізована. Ця людська і духовна катастрофа перетворилася на чудо – вона прийняла свій стан і разом з чоловіком зрозуміли своє покликання: служити для неповносправних. Тепер Господь через цю родину виявляє чудо допомоги, практичної підтримки неповносправним та їхнім родинам. Сьогодні їхня церква будує цілий центр для служіння неповностправним – думаю аналогів такого в Україні поки немає. Мене вразила ця жива історія тому, що це не просто історія Джоні десь з Америки, а історія сусідів, (де там той Луцьк – він поряд), ще більше вражений насамперед любов’ю і довірою до Бога, бо лише вона дозволила трагедію завершити не депресією та катастрофою, але потужним життям свідоцтва. Вражений бо ця історія трагедії стала історією віри і любові до людей, яка стала видимою і відкрила дорогу багатьом до Бога.

Переведемо погляд з цієї реальної історії на іншу реальну, яка була багато раніше.

Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. Марка 2,1-3

Четверо – так Марк євангелист стверджує – було таких, які любили цього невдаху – нещасну людину.
РОЗСЛАБЛЕНИЙ… Повна інвалідність. Навіть не знаємо чи міг говорити сам за себе. Не відомо як від нього і його матраца пахло, бо яка там гігієна ще й тоді… Його параліч посадив людину у найстрашнішу тюрму – ти живий, але ти у найжорстокішому рабстві – рабу на галерах було краще мабуть. Така хвороба паралізує не лише тіло – куди гірше – душу: смуток, гіркота, біль, розпач, безнадія – одного слова депресія буде смішно замало… Хвороба вражаючи тіло і душу обов’язково зачіпає і дух: куди подітися від сумніву, від того, що не розумієш де Бог і чому він таке зі мною робить, хіба Він є якщо я таке терплю …

А ці четверо несли тягарі іншого… Вони не говорили що заважко, що у нас свої тягарі. Ні, вони об’єдналися – бо не можна в одиночку допомогти розслабленому. Неможливо самому зробити таку не легку справу.

Але тяжкий хворий це не єдина перепона. Про це майстерно продовжує євангелист Лука:

…і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. Луки 5,18-19.

Запам’ятався мені особливий вислів одного проповідника: фантазія – це молодша сестра любові. Для людини з люблячим серцем немає перепони – є можливості. Любов питає: як ми прорвемося? А молодша сестра каже: полізли на дах – розберемо стелю. І лише коли ми хочемо обґрунтувати свою байдужість і лінь ми винаходимо причини, вибачення і пояснення чому нічого не робимо.

«перед Ісуса»
Праця чотирьох була цілеспрямована. Вони знали куди йти. Вони принесли паралізованого до Ісуса. Немає нічого важливішого, ані ж коли ти знаєш хто і де може вирішити те, що для тебе вкрай важливе. За те, щоб зустрітися з відповідною людиною десь «на верху» бізнесмени платять великі гроші, бо знають що «правильна» людина здатна вирішити їхню проблему. А про Ісуса йшла слава… І не просто як про чудотворця, а як про Вчителя і знавця Закону, який про саме Боже Царство проповідує. Того й зійшлися «фарисеї й законовчителі… зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму». Послухати, подискутувати… Чомусь завжди там, де брак очевидної праці багато дискусій і вияснювань. Або ж навпаки – і сьогодні церкви наскільки вганяють себе у суперечки, що їм немає часу служити безбожному загиблому суспільству. А от чотирьом не до дискусії – їм потрібна допомога, і якщо правду кажуть, що цей Учитель так само добре робить як добре говорить, то їм може пощастити.

І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого? Луки 5,20-21

Знаєте що… так сподіватися, так тягнути і отримати такууу відповідь… не сподівалися, не сподівалися у жодному випадку. Бо коли ви просите у магазині хліб, а продавець каже: тільки капусту продам – то це більше як дивно. А тут єдина надія…

Відповідь Ісуса подивувала мабуть не лише фарисеїв, але й друзів: ми ж не на душеопікунську розмову принесли його. Нам не порада потрібна. О Господи, невже нам доведеться знову перти його назад додому?
Але Ісус завжди дивиться глибше як ми! Коли ти несеш людей до Ісуса, то не варто чекати занадто мало. І він не дає трішки допомоги, трішки здоров’я! Він дає незрівнянно більше. Він втручається в найболючіше і найтемніше, Він втручається у найбрудніше і найвразливіше, Він втручається у ниюче минуле і гостре сьогодення. Він Один знає те, що не знаємо ми. І він один може насправді змінити ситуацію. Бо Він – то Господь Бог. Зверніть увагу – Ісус не докоряє чотирьох що невчасно, він не нарікає на те, що проповідь переривається, що як це люблять у наших баптистських церквах казати порушується «благопристойність» і «благоговійність». До речі, скрізь де є люди потребуючі допомоги порушується спокій і благоговійність. ЧОМУ ІСУС НЕ СТАВИТЬ ЇХ НА МІСЦЕ? Бо Він прийшов щоб втрутися в усі сфери проблеми людей, за яких Він захотів віддати життя. І Він Господь над усім тілом. Спостережіть життя Ісуса – де є Він, там є каліки, криві, сліпі, прокажені, одержимі, голодні і безнадійні. І Він втручається в ситуацію. На початку нашої історії Лука прописує унікальне речення: «…сила Господня готова була вздоровляти їх» (5,17). Це не означає у тексті що сили часом не було, виключена як світло у нас. Ні – це означає, і це Лука не може не підкреслити що тут Той, Від кого йде сила, (дунамос – звідки наш динаміт). Вона є і нею можна і варто скористатися.

Скажу більше: Ісус то не просто Бог євреїв, який жив у сивій давнині. Його сила не обмежена тим часом – Він і зараз готовий допомагати і втручатися в долі людей. Так, сьогодні він діє через людей, які називаються Його іменем, але головне сповнені Його Духом і об’єднані в помісній церкві.

До-речі про чотирьох: ні, Ісус їх не просто не докорив – Він порадів «побачивши їхню віру»! Це окрема проповідь, бо окрема потужна тема. Просто занотуйте собі, що якщо віру мою і члена моєї церкви не можна побачити у щоденному житті – вчинках, поведінці, деколи словами впродовж тижнів і місяців – то така так звана «віруюча» людина ще і близько Господа ні не знає, ні не є його дитиною.

«Хто ж Оцей» –
Спочатку народ бува перепоною – «Намагалися… не змогли… з-за народу» Люди… Їх було багато. Ми радіємо, коли на служіння приходить багато людей. Ми любимо дуже багато людей – може того хтось сьогодні і приїхав. Але багато людей дуже часто означає не просто мало праці, але й перешкода.

А далі більше – метод Ісуса виявляється невірний, слова не ті. Коли ми не розуміємо серця Батька, коли ми творячи систему чи інституцію відриваємося від образу Сина у який мали б перетворюватися тоді ми робимося суддями. А це серйозна зайнятість – поки я суджу інших я не можу служити сам.

– це Творець парадоксів

Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. 26 І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!… Луки 5,24-26.

Ісус говорить нарешті те, що так чекали і друзі і хворий. І він пішов своїми ногами – може ще й за тим з часом щоб принести інших.
Ісусова Євангелія – це не просто і не лише слова, вона змінює і перетворює кожне серце, у якому поселяється віра.
Ісус втручався в існуючу соціальну сферу. З трьох соціальних акул його часу Він втрутився у всі: і в бідність, і в хворобу, і навіть питання окупації – вчив приймати і жити в ситуації по-Божому! Чому? Ключове питання – коли Ісус цікавився життям людини, вона швидше цікавилася Його проповіддю. І не дивлячись на те, що багато людей шукало лише матеріальне від Ісуса – Він не змучувався і не припиняв допомагати людині. Бо така природа любові, така природа Бога – Отця.

У любові є й старша сестра. (пам’ятаєте – молодша то фантазія). Довготерпіння то старша сестра любові. Уже 5 місяці а ще нічого не відбулося!!! А любов довготерпелива, може чекати скільки треба. І коли нічого не відбувається здатна йти далі не зупиняючись.

У завершенні нашої історії маємо прославляю чого здорового, вражених, нажаханих і захоплених парадоксом людей. АЛЕ ВСІ СЛАВИЛИ БОГА! Це особлива євангелізація, коли сторонні люди починають славити Бога бачачи що ми робимо. Чи не саме цього хотів Ісус?

Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» Матвія 5,16

ТРИ ВИСНОВКИ

1. Церква є для того, щоб нести тягарі суспільства на своїх плечах. Які б вони не були – хворі чи депресивні, безнадійні алкоголіки чи наркомани, повії чи неповносправні, сироти чи бомжі – одним словом люди, які самі справитися не можуть і потребують допомоги.

2. Для ефективного служіння потрібно єдність та бачення. Щоб нести треба не два і не три – чотири найкраще. Того ми уже об’єднані у помісну церкву. Відчувши покликання шукай другого, третього і четвертого. Кожен має своє місце – не треба всім попереду зліва. Кожен має своє місце – не знаєш його – спитав ближнього чим ти можеш бути корисним для світу, для церкви. Не думай що ти не важливий – якщо ти можеш усміхатися чи молитися чи жертвувати. – ти належиш до чотирьох.

3. Соціальне служіння – як і сама проповідь – належить до благовістя. Світ потребує Євангелії – у світів чимало людей які потребують щоб їх принести до Ісуса. СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ – ЦЕ СЬОГОДНІ, ЯК І В ЧАСИ ІСУСА, ВІДМІННИЙ ЗАСІБ ЩО ВІДКРИВАТИ БАГАТЬОМ ЛЮДЯМ ВУХА ДО ПРОПОВІДІ ІСУСА. Об’єднуйся і неси людей до Ісуса – чи в служінні нарко- і алкозалежним, чи неповносправним і сиротам, чи бомжам і повіям. Бо лише в Ісуса є відповідь. Поможи людині потрапити до Ісуса. Покажи людині на Ісуса, а не лише на свій досвід. Так, соціальне служіння є не просто служінням, а соціальним благовістям!

Нам потрібно конфронтувати і долати наслідки двох катастроф.
КАТАСТРОФА ПЕРША – байдужість: той хто має силу байдуже проходить мимо того, хто у самотності і швидше за все в біді. Байдужий скоро стане невіруючим, його віра вимре як динозаври і мамонти. Бо якщо віру не розділяти, якщо вона не буде видимою то її і не стане.

КАТАСТРОФА ДРУГА – ми говорили про спори і брак бачення, розуміння і єдності. У соціальному служінні дискутувати немає про що – воно було вкрай важливим для Ісуса і для живої Христової церкви в усі часи. Хто хоче продовжувати робити справу Ісуса прийде чи розвиватиме соціальне служіння.
———————–
130 років у цьому році від дня смерті відомого християнина, відомого британського борця з рабством Вільяма Вілберфорса (1759-1833).
Коли він після навчання пережив духовне відродження, то почав рано вставати, щоб читати Біблію і молитися, його життя зазнало трансформуючої сили Євангелії. Вілберфорс очолював парламентську кампанію проти британської работоргівлі протягом 26 років.

20130831-105448.jpg

Так, саме діяльність Вільяма Вілберфорса призвела до того, що 25 березня 1807 набув чинності прийнятий Парламентом закон про заборону работоргівлі, а сам Вілберфорс увійшов в історію як головний борець з рабством в британському Парламенті.

«Не втомлюйтеся ж робити добро! Продовжуйте, в ім’я Бога і силою Його могутності, до тих пір, поки перед ім’ям Його не обвалиться американське рабство, саме мерзенне з того, що бачив наш світ », – підбадьорював Вілберфорса Джон Веслі у своєму останньому листі.

І я скажу усім служителям задіяним у соціальному служінні – не втомлюйтесь, продовжуйте в ім’я Бога!

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1. Хто відповідальний за те, щоб у церкві було соціальне служіння?
2. Коли ми починаємо соціальну працю, що має бути раніше – добрий вчинок чи проголошення Доброї Новини про Спасителя Ісуса?
3. А що якщо люди, яким ми будемо робити добрі діла не каються? А якщо вони нас використають просто? А що якщо уже три-чотири-шість місяців і жодних результатів?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *