ЧОТИРИ ПРИЧИНИ ЩОБ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ЦЕРКОВНОГО ХОРУ

Дитячий хор Ірпінської Біблійної Церкви
Дитячий хор Ірпінської Біблійної Церкви

Повинен сказати, що все ж я не категоричний противник хору у євангельсько-баптистських церквах. Незабутнє душевне піднесення і духовне поклоніння я пережив при хоровому виконанні з «Месії» Генделя. Є і інші хорові твори, які запали в серце. Щодо хорового досвіду у Ірпінській Біблійній Церкві: двічі за наші 16 років у церкві був хор. У обох випадках це був добрий досвід. І переставав існувати за браком диригента. Не виключаю, що коли буде посвячений брат чи сестра диригент та хор з’явиться знов.

Пропоную для роздумів чотири застереження проти хору, які визрівали впродовж останніх років. Оскільки вважаю, що є чимало позитивного у наявності хору, то для повноти  дискусії пропоную комусь з пасторів написати чотири причини чому хор важливий для помісної церкви. Чому пастор? Бо справа співу це не справа диригентів і співаків, а церкви в цілому і її керівництва. Оглядаючись в минуле варто відзначити, що саме служителі стояли за розвитком церковного співу (єпископ Амвросій з Мілану та Григорій з Риму, М. Лютер у Німеччині та Д. Веслі в Англії).

По-перше: для створення хору “напружується” уся церква. Її головна енергія скеровується на хор. Бо потрібно хоча б двоє здібних працювати з хором. А тоді ще 12-30… співаків. Цих людей має виділити громада для хорового служіння. Ці брати і сестри мають знайти час хоча б на дві репетиції. Як правило одна серед тижня і одна перед служінням. Якщо хор хоче співати не будь-як, а гарно, то потрібно дві повноцінні репетиції. Таким чином значна і часто молода частина церкви “прив’язана” і зайнята. І, як правило, мало придатна у наш час для інших важливих і дуже важливих служінь церкви. Таким чином ті люди, які б могли вкласти час у соціальне служіння, у чоловіче і жіноче, у малі групи – у всі, які дотичні до благовістя з а й н я т і. Деколи мені навіть здається, що деякі брати і сестри у “масі” хору ховається від служіння, від благовістя – вони заспокоїли свою релігійна совість тим, що вони “уже служать”.

По-друге: хор у переважній більшості українських церков існує для внутрішніх потреб – він співає на богослужінні в неділю вранці і деколи у вечорі. Тобто він служить більшій чи меншій кількості віруючих. Так, часом хор може співати на євангелізації десь у міському будинку культури, але з причини якості та репертуару кількість таких хорів смішна. Тому хочу сказати, що для виконання місії церкви (Мт. 28,19-20; Дії 1,8) у хорах взагалі потреби як такої немає. Бо хор – то елемент “розкоші”, коли є багато бажаючих співати і не задіяних у інших принципових служіннях. Тоді гарний хор буде окрасою богослужіння, буде радувати і надихати присутніх прекрасним співом насправді “Богові на славу”.

По-третє: якість та репертуар більшості хорів залишають бажати кращого. Деколи мені бувало взагалі боляче і соромно на богослужінні, і я озирався чи не видно невіруючих, які слухають як “хор прославить Господа”. Я не знаю звідки з’явилася думка що хор бути мусить, а якість його співу – “у простоті” і “як получиться”. Для чого мучити співаків і церкву? Чи не краще співати усім разом? Я не вірю і не знаходжу підтвердження у Писанні, що для Бога можна “будь-як”. Ні, найкраще ягня мав віддати єврей у жертву Господеві, без вади, а не криве і фальшиве. Бути задіяним в хорі означає не просто співати – якщо ти служиш, ти повинен розвиватися і зростати, твоя здібність співати має зростати. Тобі ймовірно буде потрібне додаткове зайняття з учителем вокалу. Твій дар має вдосконалюватися! Інакше ти втікаєш від служіння, а не служиш! (Див. І Кор. 15,57; І Тим. 4,15).

По-четверте: хор може “пригнічувати” загальний спів і навіть частково його принижувати. Як? Акцентуванням на хоровому співі, коли співає хор – він “служить”, виокремлення для хору найвищого місця в Домі молитви, перевага хорових пісень – часом їх більше, як спільних, врешті в підкоренні архітектури і усього внутрішнього планування під хор. Спостерігаю стабільну відсутність розвитку загального співу – не змінюються десятиліттями пісні, їх загальний стиль співання навіює смуток та відчуття печалі. Це властиво і церквам, де є хори і де їх нема. У декількох церква бачив гарний зразок, коли хор допомагав і вів церкву у загальному співі.

В українських і російських церквах у діаспорі (особливо США) спостеріг особливу увагу до хорів – вони спеціально одягнені, їх декілька, вони гарно підготовлені – що дуже добре. Але це все на тлі убогого проповідування, незначної молодіжної і євангелізаційної праці і бідного позабогослужбового життя громади. Звичайно, це не вина хористів, це лише висвітлює наявні цінності керуючих служителів.

Можна продовжувати перераховувати і інші аргументи проти хору – як наприклад той, що хор не досягає і не надихає сучасне молоде покоління. Хоч той же хор допоміг ряду молодих людей “зачепитися” за служіння і реалізувати свій дар у помісній громаді. А ще хор використовують ряд братів і особливо сестер (їх просто більше) для того щоб “себе показати і на інших подивитися” – чільне місце знаходження сприяє цьому.

Звичайно, я викликаю “праведний” гнів тих, для кого хор – це непорушна баптистська святиня. Але так раніше не було – такий сильний акцент на хорі є здобутком останньої третини нашої стоп’ятидесятилітньої історії і лише в рамках українсько-російського баптизму. І варто бути критичним щодо своїх біблійних аргументів: музичний досвід царя Давида не став серйозним предметом вивчення і гідного наслідування, а Писання Нового Заповіту взагалі нічого не говорять про форми вираження хвали і поклоніння Богові. А тому якщо хор не допомагає виконувати місію церкви, то від нього, як і іншого чого варто відмовитися. Адже крім хору є ще достатньо інших форм музичного вираження хвали.

Висновки

1. Братерська рада повинна мати мужність відмовитися від хору, якщо немає відповідного диригента і достатньої кількості вільних людей, які готові посвятити себе хору. І також постійно пильнувати про достатній духовний зріст і розвиток хористів.

2. Наявний хор повинен зростати в якості і чітко усвідомлювати своє служіння: допомагати громаді хвалити Бога.

3. Братерська рада відповідальна за те, щоб громада якнайкраще розвивала загальний спів. Пісні, які громада співає разом – надто важлива частина богослужіння і її не можна залишити поза увагою, не можна залишити інерційному плину минулого.

13 thoughts on “ЧОТИРИ ПРИЧИНИ ЩОБ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ЦЕРКОВНОГО ХОРУ

  1. Я абсолютно с вами согласна, и по-настоящему рада что вы это сказали во всеуслышание.
    Конечно, хор это здорово. Однако, чтоб этот хор действительно славил Бога, необходимо много потрудится. Здесь не только посвящение необходимо, но и владение музыкальной грамотой. И, если брат или сестра хотят быть посвящены в это служение, на ряду с этим они должны пройти обучение элементарной музыкальной грамоты: теории и сольфеджио, если они ее не знают. Только при таких условиях хор в последствии может петь стройно и слажено.

    Предлагаю начать с наших детей. Не все родители могут определить детей в музыкальные школы, да и не везде они есть в наличии. Так вот, если мы, церковь, начнем обучать подрастающее поколение как надо (духовно и музыкально), тогда у нас все получится. Горазно легче научить с юных лет, чем переучивать взрослых петь по-другому. К примеру, можно устраивать музыкальные летние лагеря или основать класс сольфеджио для детей в церкви. Наша церковь уже так делает, и мы видим прогресс, за что сердечно славим Бога.

    А пока – не стоит петь \"как придется\" или \"мы так привыкли\".

    Бог достоин лучшего!

  2. Продовжую список
    По-п’яте: хор співає так, шо не поймеш слів. Це дуже чесно. Я заходячи в нашу центральну церкву і слухаючи їхній хор не розумію їхніх пісень. Ну не розберу. Чути тільки голосні ))) В нашій церкві є хор, він виступає за зібраннях час від часу. Я їм вже казав, що мені подобається в них це: зрозумілість слів і сучасний репертуар під сучасну фонограму. Майже завжди слова висвічуються на екрані.

    В принципі я не проти хору. Він заворажує старших людей і якщо в місті є церква з хором то класно коли вона направлена на старших людей. Для них багатого не треба, для них достатньо хора, загального співу якій тягнеться і пісня має 100500 куплетів. І це добре. Має бути різноманіття. Проте новим церквам варто дивитись на час, в якому ми живемо і яка музика домінує у наш час. Впевнений, що хор (такий, який він зараз є) виник в помісних церквах тоді, коли це було модно і не було вагомих альтернатив. Але зараз вроді як є.
    Трохи інтерпритую апостола Павла і скажу що, краще в церкві заспівати пару пісень зі зрозумілим текстом ніж безліч пісень лише з голосними )))

  3. Як завжди, досить цінні та цікаві роздуми, які абсолютно мають досить чітку логіку та змушують задуматись в правильному руслі.
    Я б дозволив собі прокоментувати ці роздуми як виклик до сталих традицій взагалі. Саме сталість традицій спонукає до консервації ініціативного мислення та стає на заваді реалізації призначення церкви.
    Критичне мислення повинне бути використане як для переосмислення ефективності хору в музичному служіння так і до всіх аспектів життя церкви.
    Як і Микола не є категоричним противником хору, так і я абсолютно, навіть більш категорично, не зараховую себе прихильників такого, хоч і не бачу панацеї в застосуванні груп прославлення. Але боюсь що використання фото з хором з евангелізації в Броварах, навіть в взагалі коректному контексті роздумів, змушує асоціювати ту подію з неефективним використанням хору в даному випадку. Саме ця подія в свій час змогла мобілізувати церкву до евангелізації (тобто прямого призначення) і дозволила досягнути з евангельскою вісткою із скромних підрахунків 600+ жителів міста.
    Отже з хором чи без, але однозначно з бажанням нести добру вістку, та постійним пошуком нових шляхів.

  4. Дуже цікава стаття, дякую! Проте мушу сказати, що не з усім можу погодитися.
    1) Чимало людей покаялися через пісні, що звучали на богослужінні і це не був заг. спів.
    2) Для мене хор – це не обовязково 30 осіб, а цілком цю кількість можна зменшити і до 4 особи (абсолютно погоджуюсь щодо професіоналізму…)
    3) Як на мене, то в основному місія церкви (благовістя) виконується за межами недільного богослужіння. А саме богослужіння має базуватися на поклонінні. І власне, цьому сприяє хор, квартет, як хочете, так можна й назвати. Також вважаю, що жива церква не може існувати без щирого поклоніння Творцю. І для цього ми не маємо шкодувати часу…

    P.S. Хор, який ви намалювали в нашій уяві, вважаю, справді слід ліквідувати…
    Ще раз дякую!

  5. Прошу пробачення що не написав пояснення до фото: для мене те, що я цього січня пережив з хором і оркестром у Броварах – є НАЙКРАЩИМ ДОКАЗОМ можливості хору служити місії церкви – благовістю нецерковним людям. Це якраз кращий приклад його (хору) ефективності. З цим же хором плануємо на осінь у нас у церкві концерт з метою благовістя.

  6. Погоджуюсь з автором у висловлених тезах, хочеться додати от що:

    На мою думку те що відбувається в церквах з хором – це наслідок зміщення фокусу! Коли основним заняттям церкви є зустрічі у форматі концертної програми і дуже рідкісні такі речі як вивчення Слова по домам, активний особистий євангелізм, практична допомога один одному. Хоча я зовсім не проти того що може мати місце і концертний варіант, але він повинен випливати з того, чим ми займаємось, а не навпаки. (Не робити зібрання щоби бути церквою, а навпаки – ми церква! і тому у нас є зібрання).
    – Переконаний, що без розуміння цієї істини не можливо відмовитись від такої Св. корови як хор. А якщо прийде розуміння того чим потрібно займатися, той часу не стане на такий хор, а якщо і церква відчує що хор потрібен для Євангелизму, або загального поклоніння, то воно буде доречним, природнім і сподіваюсь професійним і.т.і

  7. Віталій, цілком погоджуюсь.

    На рахунок професіоналізму – жоден хор навіть близько не відтворить того, чого дійсно достойний Всевишній, тому справа не зовсім у професіоналізмі, хоча “…все робіть як для Господа…” спонукає до серйозного ставлення до будь-якого служіння – чи то хор, чи прибирання, чи будь-яка інша праця.

    Хор, як і будь-яке інше служіння потрібен тільки якщо через нього, як дійсний намір серця проявляється справжня любов до ближніх (до не віруючих як євангелізація, або до братів та сестер як служіння їм, бо справді послужити Богу можемо тільки служачи людям, Досконалий Господь не має потреби ні в чому, крім відносин з людьми, їх вдячності та їх навчанні бути подібними до Нього)

    Отже співаючи Богу професійно, не думайте, що даєте щось Богу, Він все одно буде дивитись на вас як на улюблених дітей, та на наміри серця.

  8. Параллельное размышление здесь:
    http://yelisey.ru/?p=6259
    Для тех кого тема зацепила альтернативный взгляд из Луганщины. Добро пожаловать в обсуждение!
    Только без обид!

  9. Погоджуюсь з Романюком (автором статті), але всі ті доводи проти хору які він наводить в цій статті можу віднести і до гурту прославлення.

    Насторожує сама назва статті!!! так у статті говориться про час, який потрібно виділяти для хору, – а для групи менше? про якість співу хору, згідний, у багатьох випадках хтілосяб кращого – теж саме скажу і про групи деякі.

    Хтів-би звернути вашу увагу на слова автора в статті: “якщо ти служиш, ти повинен розвиватися і зростати, твоя здібність співати має зростати” “Твій дар має вдосконалюватися!”

    В одному з коментарів читав фразу: для всього свій час… – віднесемо цей вислів до 2 та 4 пункту статті, тоді можливо ставлення до хорів зміниться. Під час євангелизації до покаяння побуджує Слово Боже, а спів (згадую спів групи на останній обласній конференції під час призову до покаяння), – булоб краще взагалі помовчати! А “сучасне молоде покоління” – даруйте, це є проблема минулого.

    Друзі, не варто так сильно критикувати церковний хор, не всі ми професіонали і вміємо співати. комусь краще проповідувати ніж співати, а іншим навпаки. Христос проповідував Слово а не співав. Не варто робити “революцію” міняти хор на групу, краще все поставити на свої місця. Не важливо хто співає група чи хор, якщо цей спів звучить для Слави Божої.
    P/S Прошу вибачити якщо це когось зацепило )))

  10. Хотів би підмітити що акцент на хорі загострюється внаслідок впливу культури ортодоксальних течій християнства. Нечасто висвітлюються євангельські пріоритети підходу до музичного служіння, тому у людей які приходять із традиційних течій ці пріоритети формуються на базі попереднього досвіду. Звідси починається певний перекос…і як наслідок перекос в одну сторону провокує протилежну позицію.
    В таких випадках потрібно шукати мудру середину.
    Безперечно хор може бути прикрасою наших служінь, хор має бути здатен надихнути людей на поклоніння. Але для цього церква має володіти певним ресурсом і хор не має ставати на заваді в розвитку інших служінь, тим більше не має ставати центральним служінням.
    Тому не далеко не кожній церкві хор справді піде на користь.
    Абсолютно згоден з тим що якщо хор співає погано, краще замість нього підшукати альтернативну форму муз. служіння. Та нажаль як хоровий диригент мушу зауважити що у багатьох церквах де є добрі ресурси для побудови хорового служіння, спів хору(іноді навіть важко такі колективи хором назвати:))) є далеко не надихаючим. І причини цього у цій статті теж вказані. Часто християнська простота замінюється примітивізмом і халатністю. Інколи пастори розказують про свою церкву: ” У нас 5 хорів” хоча жоден із них немає нічого спільного з хоровим співом:)
    Тому якщо хорове служіння буде з розумом, правильно і якісно поставлене у церкві що має для цього можливості, воно буде ефективним не тільки у поклонінні але і у євангелизмі!
    Можливо краще писати про те яким повинен бути хор щоб досягти успіху в ділі Божому, аніж про те що нам потрібно від нього відмовлятися.
    Назва занадто радикальна на мою думку(вибачте за критику:) а зміст статті дуже актуальний! Дякую!

  11. Роздуми брата Миколи про хор та думки коментаторів, які опубліковані вище, надихнули і мене написати кілька абзаців на цю тему з погляду проповідника в невеликій церкві (50 членів).
    Почну з того, що в нашій церкві хор співає досить добре, оскільки ним займається професійний диригент , та й, Богу дякувати, хористи теж не обділені талантами. Оскільки хор складає майже половину церкви (приблизно 20 осіб), а приміщення для богослужінь, на даний момент, не велике за розмірами – це дуже позитивно відобразилося на загальному співі. Церква співає разом в єдиному темпі (у великих церковних залах дуже часто зал доганяє хористів і не прислухається до акомпанементу). Репертуар хору відповідає можливостям хористів, тому спів звучить гармонійно і слова пісень є зрозумілими. Як на мене, хор в нашій церкві допомагає у поклонінні Богові і служить для євангелізаційних цілей. Таким чином, нам немає потреби відмовитися від нього.
    Але, як показує досвід навіть з добрим хором в малій церкві є певні проблеми.
    1. Коли хор виїжджає на богослужіння в іншу церкву, то в нашій церкві відчувається серйозне спустошення. По-перше відсутня одразу половина церкви. По-друге, оскільки всіх хто вміє співати і диригента в тому числі немає на богослужінні, то ті хто залишився почитають співати «у простоті», їм навіть нема кому задати тон.
    2. Багато разів доводилося відміняти євангелізації, які могли б відбутися, бо складалися такі обставини, що кілька хористів не мали змогли в той день співати в хорі (а в невеликому хорі, коли немає 2 людей з партії в якій їх всього 3-є, це вже серйозні втрати). А євангелізацію в Будинку Культури без хору в нашому регіоні важко уявити, бо на практиці такого майже не буває. Хор – це незмінна стала, яка обов’язково має там бути.
    3. Часто хор запрошують в церкви, які знаходяться на далекій відстані, але мала церква, яка ще й до того будує Дім Молитви, не може собі позволити найняти автобус для хору, щоб далеко поїхати.
    Можна навести ще кілька подібних проблем, але як кажуть: «Проблеми існують щоб їх вирішувати». Але як це зробити?
    На мою думку, для малої церкви найкраще мати не хор, а невелику групу прославлення.
    По-перше, для групи прославлення потрібно менше людей.
    По-друге, для групу прославлення можна сформувати з професіоналів (легше знайти 4-5 професіоналів для групи, ніж 20 для хору).
    По-третє, у випадку відсутності одного співак з групи, йому легше знайти заміну, якщо потрібно виступити на богослужінні чи євангелізації.
    По-четверте, для групи прославлення легше підібрати репертуар, ніж для хору з невеликим рівнем професіоналізму.
    По-п`яте, з групою прославлення легше, зручніше і дешевше відвідувати інші церкви (між іншим як для церкви яка делегує групу прославлення, так і для тієї, яка приймає)
    По-шосте, група прославлення має набагато ширші можливості для служіння, як хор (наприклад, може обслуговувати богослужіння в дуже маленьких церквах де 5-6 віруючих збираються в невеличкій кімнаті, в яку хор просто не поміститься; група прославлення буде краще сприйматися на молодіжних спілкуваннях на відміну від хору; група прославлення може прославляти Бога на весільних гостинах, на сімейних вечорах, на богослужіннях в тюрмі, таборах і т.д., де хор не має змоги запросити.
    По-сьоме, репертуар групи прославлення дозволяє долучати до прославлення Бога всю церкву, а що б було, якби всі почали підспівувати хору?
    Для великої церкви, яка вже має хороший хор і не бачить причини від нього відмовлятися, варто створити також і групу прославлення, як альтернативу хору. Це відкриє для церкви багато можливостей, які вона б не мала змоги втілити в життя через служіння хору. Говорячи про хор і групу прославлення, варто зазначити, що вони можуть співати разом. Існують пісні, які написані власне для такого поєднання.
    Дуже важливо, щоб як хор так і група прославлення не дозволяли собі виконувати своє служіння на рівні «як получиться», але постійно зростали, розвиваючи свої спосібності. Щоб кожен співак і музикант розумів, що своїм співом він не себе показує, не людям влещує вуха, а прославляє Бога, для Кого не можна робити жодної справи недбало.

  12. Як на мене, то сьогодні відбувається, свого роду, конфронтація між хором та групою прославлення, а цього вже ніяк не може бути в ділі Божому.
    Вважаю, що в кожній церкві своя ситуація і шукати перспективи у служінні можна у різні способи. Підтримую Миколу Романюка в тому, що все ж таки, відповідальність лежить на братерській раді (керівництві церкви), щоб відшукати правильний спосіб для прославлення Бога, збагаченні церкви та ефективному виконанні її місії. І буде в церкві хор, група прославлення, чи те й інше залежить від того, яке рішення буде прийняте відповідальними за це людьми.

  13. Дуже здорові думки і заставляють задуматися. Було б добре, щоб кожен диригент прочитав. А ще хочу сказати, що наша уява про успішне виконання хорових творів може стати більш реальнішою, коли ми дійсно почуємо як співають професійні світські, або християнські хори, які складаються з професіоналів. А ще не погано, послухати і оркестри і музичні колективи, які виконують речі професійно…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *