Слово випускникам. Невиголошена промова
Сьогодні був на випуску одинадцятикласників, бо серед них і наш син. А за три години до того, прокинувшись зо сну мій розум почав працювати: а що я міг би чи мав би сказати випускникам, якщо довелося б виступити. І ось та складена промова.
“Дорогі випускники, шановні вчителі та батьки.
Найперше хочу звернутися до учителів. Я знаю декількох випускників і визнаю, що вам було потрібне неабияке терпіння, мудрість та рішучість щоб з ними справлятися. Тому від імені батьків публічно висловлюю щиру вдячність за вашу працю. Те, що ви вклали в наших дітей, не можна виміряти жодною зарплатою і ніякими подарунками. Велике сердечне спасибі за вашу працю.
А тепер питання до випускників: від чого чи від кого залежить, що з вами буде через 10 років? Є чимало не вірних відповідей на це запитання: гроші, везіння, сприяння, батьки і знайомі – це відповіді в не правильному напрямку. Є три речі від яких залежить де ви будете через десять років (а можливо п’ять чи п’ятнадцять).
По-перше, ваше ОТОЧЕННЯ. Мудрий апостол Павло ще у першому столітті від Різдва Христового написав про те, що “товариство лихе псує добрі звичаї!” Ті, ким ви себе оточите, зформують вас. Добрі друзі навчать вас думати і читати, допомагати і творити, захоплювався корисним і цікаво розважатися. Погані друзі привчать вас до тупих жартів і брудної мови, навчать зневаги добру і прилучать до алкоголю, наркоти, а ще швидкому і кримінальному заробленю коштів. Що чи хто визначить, де будеш ти?!
По-друге, ваші ЦІННОСТІ. Багато з них – добрих і не дуже ви винесите з батьківської оселі та зі школи. Решту будете формувати у це десятиліття. На якій основі? Відштовхуючись від якої мрії чи бачення? А можливо від усвідомленого покликання? Віри чи невір’я в Бога? Це надважливо, бо ваші цінності стануть вашими керівними принципами, які визначать, що ви будете робити, а чого не будете, що будете вчити, розвивати, читати, а чого не будете. Найкраще б вам будувати їх опираючись на вікові біблійні істини.
І останнє. Ти маєш подумати і вирішити де ти хочеш бути через десять років. При цьому пам’ятай про оточення і цінності. А якщо тобі байдуже що з тобою буде, то вихор життя підхопить тебе і понесе своїм не логічним чином у не відомому напрямку. Ні, Господь Бог не буде винним у твоїй ліні, глухоті і сліпоті. І родичі з обставинами теж. Сьогодні разом з останнім дзвоником тобі дається сигнал – пора думати, дивитися в перед і працювати не покладаючи рук. І коли працюватимеш на повну, так ніби все залежит від тебе, не забудь, що ти і твоє життя в руках Того, Кому тобі вартує підкоритися насамперед”.