Роздуми над книгою Йова. ПРОЛОМИ

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач… (Йов 16:14)

Як місто оточене муром для захисту від ворогів і розбійників так навколо себе людина вимуровує стіну для захисту від інших собі подібних і більше того – від Бога, який і збудував це місто. Місто в облозі страждає: голод, хвороби, брак води. І коли облягають людину біди вона починає канібальствувати – жертви оточуючих і саму себе. Бо до ворога прислухалася і сама в обман повірили що Творець-Батько деспот, який ненавидить. Бог має владу забрати людину, але Він безперервно намагається достукатися до неї, визволити її від обману і самознищення. Для цього Він робить проломи у мурі – допускає в життя людини важкі ситуації, обставини чи людей – а може людина таки зрозуміє свою неспроможність і капітулює перед єдиним Тим, Хто найбільше бажає їй добра. Проте ми часто наспіх латаємо самовтіхою, самообманом чи психологією наші душевні “проломи” і знову ховаємося в укритті власного егоїзму. Ми боїмося Його, бо віримо ворогу і самонавіюванню більше, як Батькіському слову.