П’ять хлібів і дві риби. ВІСІМ УРОКІВ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ

church_of_the_multiplication
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря. 2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими. 3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. 4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське. 5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились? 6 Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. 7 Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав. 8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: 9 Є тут хлопчина один, що має п’ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку! 10 А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п’ять тисяч. 11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. 12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло. 13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п’яти ячних хлібів. 14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ! 15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один. 16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. 17 І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив. 18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море. 19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п’ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув… 20 Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь! 21 І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли. Євангеліє від Івана 6,1-21.

ВІСІМ УРОКІВ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ
  1. ДЕ КУПИМО ХЛІБА (5-7) Ісус вчить учнів думати про потреби людей, яким вони служать. Проповідь – це безсумнівний пріоритет. Благовістя перш за все. Але послідовник Ісуса, служачи людям головним – Словом, має відкрити очі щоб побачити життєві обставини і труднощі свого оточення у даний момент. І напружити свою уяву та розум щоб по можливості втрутися в ситуацію. Церква, звершуючи свою місію, спрямоє свою любов у сферу потреби суспільтва.
  2. ПЯТЬ ЯЧНИХ ХЛІБІВ І ДВІ РИБІ (8-9) Коли неможливо допомогти усім, коли не має коштів і необхідних ресурсів, варто мати мужність починати з маленького – головне щоб це було з любов’ю. Найгірше, що може зробити християнин (церква), коли бачить велику біду і нікчемні свої ресурси – це нічого не зробити! Щей при цьому оправдати свою бездіяльність браком можливостей. Немає нічого гіршого, коли церква має маленький ресурс і немає відваги з довірою до Господа почати ним служити.
  3. СКАЖІТЬ ЛЮДЯМ СІДАТИ (10) У практичному служінні важливий також порядок. Євангелист Марк описуючи цю ж ситуацію, додає – “І розсілись рядами вони, по сто та по п’ятдесят” Мр.6,40. Служіння, яке оточене хаосом і безпорядком часто замість благословення, служить джерелом нарікання, розчарування, подразнення.
  4. ПОДЯКУ ВЧИНИВШИ (11) Усе, що ми маємо, ми приносимо до Бога…  з подякою. Це – найперша і найголовніша молитва. Бо саме подяка – це найкращий вияв нашої віри Господеві. Подяка Богові дозволяє нам радіти і служити щедро тим, що ми уже маємо. Подяка дозволяє памятати Божу щедрість і разом з тим вириватися з замкненого кола нарікання і невдоволення. Дякуючий служитель – це залежний служитель, бо розуміє, що те, що він зараз має не його  заслуга, але щедрість Спасителя.
  5. ПОЗБИРАЙТИ КУСКИ ПОЗОСТАЛІ (12) Маючи достаток, учням вартувало навчитися бережливості і відповідальності за вручене добро. Думаю багато добрих починань у різних напрямках провалилися чи постраждали від недбайливості та марнотратства. Господь щедрий до нас, але очікує від нас мудрого і дабайливого керування врученим.
  6. ДВАНАДЦЯТЬ ПОВНИХ КОШІВ (13) Нашу вірність і готовність діяти Господь може помножити. І коли, підводячи підсумки, ми оглядаємося на зроблене – то розуміємо, що на початку у нас майже нічого не було.
  7. ЗНОВ НА ГОРУ ПІШОВ (15) Найгірша і найбільша небезпека доброчинців у тому, що вони можуть бути залежними від людської шани, вдячності та нехай скромної, але слави. Люди, як правило, адресують свою любов і захоплення тим, з чиїх рук вони отримали добро, не важливо навіть якщо ми просто передали. Тому самота для служителя є рятівна і незамінима – на самоті ми усвідомолюємо глибше, що у нас насправді нічого нашого немає. А якщо ми і на щось добре спроможні – то це лише через Божу добрість до нас. На самоті ми можемо покласти усю вдячність та шану Тому, Хто єдиний її вартий сповна. На самоті, у близькості Батька, ми можемо зцілюватися і від загостреного відчуття власної гордості й значущості, і від загостреногого відчуття власної нікчемності і вразливості.
  8. ВЕЛИКИЙ ВІТЕР (16-21) Історія про бурю на морі не інша і не наступна – вона є завершенням чудесного нагодування. Учням потрібно було покинути велетенський натовп дуже вдячних людей. Учні потрапили у вітер, шторм, пережили страх. Праця, успіх, радість життя не віддільні від вітру, шторму та страху життя. Ці речі разом – мабуть тому, що тільки так ми можемо формуватися справжніми. Нема чого нарікати, боятися, замикатися – так Господь влаштував наше життя. Мені головне що Він, Ісус, поряд і в нашій бідності, і в нашому багатстві, і в нашій безсилості і в нашій силі, і коли ми натхненні і коли перелякані. Він говорить нам, і Його голос голос ми ні з ким не перепутаємо: “Це Я, не лякайтеся”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *