МАНДРІВКА КРАЇНОЮ БІБЛІЇ. Середа, день четвертий. -420

– 420: саме на скільки метрів нище рівня моря ми провели цей день. В цій найнижчій долині планети сонячно і спекотно навіть в листопаді: повітря сьогодні (для нас) +33, води +30. Багато хто загорів – для цього вистачило три години після обіду. Вартує сказати, що з водою Мертвого моря у мене немає жодного порівняння, особливо з тим, який цілющий дивовплив воно має на шкіру зокрема і тіло в цілому.
Вражень, отже, багато, але вони не йдуть ні в яке порівняння (хоч рівняти не коректно, але то події одного дня) з Масадою. Розташована неподалік місця відпочинку, цей замок-фортеця був для царя Ірода місцем значного часопроведення. Він її не лише збудував, але й зробив це з присутньою Іроду-будівельнику вишуканістю та осмисленістю (як і осмисленим був Ірод-тиран). Ось реконструкція макету:

20131107-170236.jpg
Подивувало підтвердження тези, що під сонцем нічого нового немає: його баня мала і досконалий підігрів підлоги, і теплі стіни. Єдина відмінність в тому, що дві тисячі років тому таке могли дозволити собі лише царі, і найбагатші. Сьогодні комфорт і тотальна залежність від нього стали очевидною частиною нашого цивілізованого суспільства.
Але Масада не стала знаменитою трирівневим замком Ірода, і не його рукотворними розкошами. Вона стала знаменита і значуща для історії народу через трагедію, яка стала тріумфом, через поразку, яка значиміша за інші перемоги, через драму, яка стала поемою свободи. Коли римляни тріумфально придушили юдейське повстання, спаливши храм і зруйнувавши Єрусалим, залишилася група зелотів (тутешніх націоналістів), яка з родинами (трохи більше як 900 захисників разом з жінками і дітьми) укріпилася в Масаді, яка також була потужним неприступним укріпленням. І ще три роки після падіння Єрусалиму, вони тримали облогу Масади. Коли 10-тий легіон, розбитий на вісім таборів навколо гори, впродовж тривалого часу за допомогою полонених євреїв зробив ряд насипів і під вечір пробив стіну, стало очевидно що повстанню кінець. Ось і поворотний момент. Бо оборонці вирішили, що вони не будуть римськими рабами – краще померти. Вони не дозволять, щоб їхніх жінок і дітей насилували риські солдати – краще померти. Жеребок вибрав десятьох, які вночі убили своїх же, а тоді одного, який убив дев’ятьох, запалив замок (крім складів, щоб показати що вони не голодали) і взяв гріх самогубства на себе. Йосиф Флавій описав цю трагедію та німе потрясіння римлян. Джерелом інформації тої трагічної ночі та промови ліде він записав зі слів однієї (чи двох) жінки, яка вночі сховалася в криниці.
Важко морально, ще важче зробити богословську і етичну оцінки. Та й чи варто – адже всеодно вони як і ми будемо стояти перед Господом. Для нащадків це стало беззаперечним символом свободи. Так, вони загинули, але не скорилися. Для нації це знак відваги, мужності і самопожертви заради свободи. Сьогодні тут солдати приймаючи присягу, повторюють, що таке більше не повториться.
Вражаюча панорама відривається з палацу-фортеці: горизонт, який сягає іншого берега мертвого моря, юдейська пустеля та гори. В центрі і зліва видно квадрати – сліди таборів римського легіону.

20131107-161736.jpg
Мимоволі напросилися історчні аналогії – згадав, як пару сотень спартанців протистояли десяткам тисяч персів і згадав пару сотень наших хлопців, які стали на завідомо нерівний бій з чотирма тисячами більшовиків під Крутами. Такі речі знакові для народу і мають вплив на формування наступних поколінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *