МАНДРІВКА КРАЇНОЮ БІБЛІЇ. Вівторок, день третій. Лекції.

Інтернаціональне поклоніння Богові в Єрусалимі – це щось неповторне. Вслухався в молитви китайською, англійською, німецькою, африканською французькою, а тоді всі молилися водночас “Отче наш” кожен своєю рідною: чотирнадцять мов – одна молитва. Оце спільнота духовної родини – таке варто хоч раз пережити!
Звичайно, тригодинну лекцію професора Гідеона Шимоні (Hebrew University) “Передумови виникнення сучасного Ізраїлю” я переказувати не буду – не “потягну”. Але він не просто майстерно й лаконічно провів через непрості повороти історії (здалося без очевидних упереджень), але й привів до розуміння теми.
Ось декілька думок, які “зачепилися” за мозги:
– Багато націй визначає генетика. Але не євреїв (варто згадати чорних євреїв). Євреїв опреділила релігія – юдаїзм. Тут не можливо відділити релігію від етносу і без цього не зрозуміти єврейство.
– З усіх древніх народів міцний зв’язок з минулим зберегли євреї лише завдяки Книзі – Біблії (те, що ми називаємо Старий Заповіт).
– Що допомогло євреям вижити й пройти через сторіччя історії? Воля і обставини. А воля до життя напряму пов’язана з віруваннями народу – Законом, який утримував. Євреї вірять, що все, що було, веде до доброго. У євреїв все йде до месіанського царства. (Християни успадкували месіанського вірування). Щоб не було – народ піднімається і повертається до життя після усього, щоб не відбулося. Де ви не були, щоб з вами не відбувалися у вас є богословська віра і знання що все буде добре, все має свій сенс і майбутнє добро. Про обставини: де б євреї не жили, їм вдавалося домовитися про спеціальний дозвіл на компактне спільне проживання, яке включало рамки дозволеного і забороненого.
– чому у процесі в процесі емансипації і інтеграції євреї швидко пішли вгору на ключових професійних позиціях? Через багатостолітню традицію навчання і внутрішньої освіти. Наприклад, оглядаючись на раннє Сердньовіччя, найосвідченіші люди того часу – ченці, не мали дітей… А центр єврейської освіти – синагога і родина не переставав існувати. Це дало свій плід, давши їм бонус.
– Теодор Герцль став свідком, що інтеграція євреїв у європейське суспільство посилила антисемітські виступи. Теж він спостеріг і в американській історії – свобода колишніх африканських рабів і їх інтеграція в суспільство привело до ескалації расизму (розквіт куклусклану). Так визрівала та формувалася ідея власної держави. Що стало фактом трохи більше як через сорок років.

Ще одна лекція (цей раз равина) провела нас через єврейські біблійні свята. Теж багато цікавого як і можливість спробувати посурмити у біблійний шофар (сурма з рогу барана чи козла) – Книга левит 23,23.
Запам’яталося ще й те, що новий рік – Рош-га-Шана дослівно означає Голова року, а не просто перший день року. А тому, пояснював раввин, цей день варто проводити в синагозі, читаючи Книгу. Розумна ідея, і не лише для першого дня в році, а мабуть і для першого дня в тижні … (До-речі, євреї не мають подібно до європейців назв до днів тижня. Все відштовхується від сьомого дня, а тоді йде перший, другий… )

P.S. Дописав останнє речення, подумки “оглянувся” на згадане і зрозумів, що секрет багатотисячолітнього виживання єврейського народу ґрунтується на їхній вірі в Єдиного Бога, Якому варто довіряти всупереч усім обставинам і на Книзі, на Біблії, яка є “підручником” віри.
Чи не тому що ми, українці, за свою тисячолітню християнську історію не стали народом Біблії і віра в нас більше християнізовано-поганська, ніж правдива в живого Бога? А відповідно до тепер маємо проблему з ідентичністю, знамениті неповторною здібністю асимілюватися навіть з завойовниками у власній країні… У нас немає стержня, він не зформований. І наш головний національний пророк як усі, нітрохи не попереду… Час втрачено, народом Біблії ми вже не станемо – час не той: то хоча б ті живі люди віри, які є, мали б бути попереду…