Роздуми посеред великого міста

Сьогодні, пред тим як відправитися відпочивати перед подальшою дорогою, ми пройшлися вечірнім Краковом. Вражаюче гарне старе вечірнє місто. На тлі багатьох темних-сірих-ніяких споруд особливо виділялися величні, помпезні, вишукані, митецько підсвічені древні церкви і собори. Гарні, але закрититі і порожні. Поряд з ними, в усіх дворах, підвалах, усіх перших, других і, навіть третіх поверхах снували, сиділи, стояли, їли, пили, спілкувалися безліч людей. На вуличках постійно перестрівали ‘євангелисти’ – кожен ділився з перехожими своєю радісною новиною – в одного смачна мексиканська їжа, в другого – простір, де відсутні табу. А милі дівчата з рожевими парасольками привітно закликали до стрип-клубу. Уже проминули 22 година, а відчинені не лише кафе-кав’ярні-бари-ресторани, але й обмінні пункти, магазинчики та бутіки з сувенірами та брендовим одягом. Життя серця міста кипіло. Лише церковні споруди стояли величаво, благоговійно, годовито й не порушно зачиненими й порожніми…
Господи, думаю собі, яке місце Церкви твоєї посеред людського життя і смутку, посеред розваги, випивки і розпусти? Що робити? Хіба фасади – то єдине благовістя про тебе у людській гущавині? Ти не мав де голови прихилити – хіба тому Ти був серед людей – зустрічався, розповідав, потішав, докоряв, їв, пив з ними, сумував і веселився?
Як громаді зі збудованою спорудою не замкнути її в той час, коли біля неї найбільше людей, молоді, пар, сімей? Як самим не замкнутися у власній, хоч фарисейській, але праведності? Як тебе наслідувати життям, стилем, духом, словом? Як, Господи Ісусе сьогодні ввечорі, сучасним людям, знайомим з різними духовними концепціями, у міру релігійним (без фанатизму – як вони кажуть) ти б свідкував, проголошував істину Царства, яке близько, яке вже настало?

20140723-070544-25544870.jpg

20140723-070633-25593862.jpg

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *