ЧИ ПОСИЛАВ ІСУС СВОЇХ УЧНІВ НА АКЦІЇ ПРОТЕСТУ?

Масові протестні акції – це можливість для церкви, чи спокуса духу часу?

Прочитав Псалом 11 і роздуми над ним привели до теми, яка мене давно мучить. А саме: чи повин я ходити сам і агітувати членів моєї церкви виходити на акції протесту, пікетувати Верховну Раду проти беззаконних і безбожних законів, які узаконюють і проголошують нормою сексуальні збочення, проти несправедливості і корупційності, проти …
Скажу одразу, запрошення на подібні заходи завжди викликали у мене внутрішнє напруження і забирали мир. З одного боку, я свідомий того, що “хоч щось” потрібно робити щоб хоч трохи зберегти краще зі старого порядку для своїх дітей. З іншого боку, в мені усе бунтувало проти “християнських” акцій протесту. Не покидало внутрішнє відчуття, що щось тут не так, що це не той вид/спосіб протесту, який від нас хотів би Господь.
І ось тут Давид зі своїм реченням з 11-го Псалму – почуйте його: “Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?”. І справді, ось воно те питання, на яке мені як і великій кількості християн потрібна відповідь. Бо це головне, адже питання основ то питання життя і смерті. А сьогодні основи справді одні вже зовсім зруйновані, інші на наших очах руйнуються. Інтернет переповнений порнографією, елементи якої стали частиною газети, телебачення та реклами, мале і молоде покоління не поважає старших, брудна лайка і тюремний сленг став мовою народу, медіа та політики, відкрито, а часом і під прикриттям органів порядку продаються наркотики. Також переспати з чужою жінкою/чоловіком уже не вважається українцями значним гріхом проти подружжя і Бога. Мовчу про норму щось винести з роботи чи прибрехати. Основи зруйновано. Але ще є в нашому народі базове неприйняття певного виду статевих стосунків та людей, яких апостол Павло називає людьми “перевернутого розуму” (Рим. 1,28). Бо ось один з уривків Біблії, який описує лесбіянок і гомосексуалістів “…їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили” Рим. 1,26-27. І от пан прем’єр і панове міністри та депутати намагаються уже вкотре узаконити цей гріх. А телебачення туди ж – не даремно апостол Павло писав: “не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.” Рим. 1,32.
Ось тут питання – як реагувати? Йти з плакатами і мітингами чи сидіти дома? А Ісус би пішов на пікет палацу Понтія Пилата через порушення 9 з 10 базових прав євреїв, або ж через аморальність, яку насаджують окупанти?
Думаю, у Псалмі Давид дає відповідь на питання про те, що робити праведнику, коли зруйновано основи.
По-перше, Давид переводить погляд з землі на небо: “Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його…” (т. 4). Хіба це відповідь на питання, чітка вказівка до дії? Це взагалі щось недоречне. Але ж насправді у Писанні доречне кожне слово – Бог то все бачить і Він усе знає. Знає що основи поруйновані, знає усі задуми добрі і лихі. Отже Бог бачить і … мовчить, не втручається, як в Сододомі, як в дні Ноя. Бо це тому,  Він і лише Він визначає коли і як втрутитися! А ще кожна людина пожне з того, що вона сіє тепер – свого часу. “Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене” Матвія 3,9. Так, Давид це знає і розуміє: “Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його! Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.” Усі ситуації розділяють людей на безбожних і праведників. А у Господа на все свій час. Сьогодні Він довготерпить, чекає покаяння грішника. А завтра не в нашій владі.

Друге, що кидається у вічі з тексту Псалма – слова про праведну людину: “Господь випробовує праведного” (т.5) “праведний бачить обличчя Його” (т. 7). Місія Ісуса – Царство Боже поширити, а воно у праведності (Рим. 14,17). Чи не тому поширюється зло і беззаконня що праведники не праведні, а святі насправді лицемірні? Християни перестають жити благочестиво, (бо це дорого коштує), перестають представляти життєвим стилем Ісуса і тоді, коли гріх збільшується – виходять проти нього на мітинг з транспорантом. А так бракує сьогодні праведників-не-на-показ, не візуалізованих ритуалами, але з очевидними у праці і побуті євангельськими цінностями. Щира допомога ближньому, милосердя та співчуття, повноцінне подружнє життя у злагоді, вірності та любові одне та одного, не показове, але реальне постійне духовне життя, фахова і якісна праця, чесність і твердість у дотриманні обіцяного, не байдужість до життя громади – усе це дає живий, не показовий а реальний приклад Ісусового християнства. Для чого праведнику йти на мітинг раз на квартал, якщо він своїм життям “мітингує” щодня?
Давид говорить про особливу силу праведних – вони побачать обличчя Бога. Це важливе слово на підбадьорення і підтримку того, хто всупереч духу часу живе праведно.
АЛЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВЕ І НАСТУПНЕ: праведний знає у що вірить і що цінує, він впорядковує своє щоденне життя згідно вірування і просто й аргументовано пояснює та проголошує у що вірить і чим живе. Тому церкві дуже важливо сьогодні ясно формулювати біблійні орієнтири щодо сім’ї і статтевості, щодо корупції і фінансів, щодо трудової етики і суспільної відповідальності. Пастори і проповідники, учителі і лідери мають ясно формулювати і вчити, виховувати і застосовувати на прикладах і зразках  вґрунтовані в Писанні практичні життєві уроки.

P.S. Щонайменше на три небезпеки думаю наражаються християни ініціюючи протестні акції:
1) потужна рекламна підтримка того, проти чого вони борються. Не одноразово писалося про те, що без масового гучного протесту церковних людей Д. Брауну не вдалося б продати і половини “Кода да Вінчі”. Такі протести дуже часто пафосні і неаргументні, більше емоційні як біблійні, які ще й породжують певну ворожість до людей, з гріхом яких вони борються.
2) використання секулярної техногології, яка ворожа євангельській етиці і породжує фальшиве розуміння що саме так щось можна змінити. А це приведе згодом у час гонінь до серйозного розчарування в Бозі, який немов їх покинув і забув. Ще апостол застерігав свого учня, що «усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані»  тим чи іншим чином, чужими і своїми (ІІ Тим. 3,12).
3) енергія віруючих іде не на проголошення Доброї Звістки, що заповів Ісус, а на боротьбу проти чогось чи когось. І це при загальному якісному падінні рівня духовного життя.

Хоча в Ірпені ми маємо добру практику у проведенні Фестивалю сім’ї задля утвердження християнського погляду на подружжя, все ж думаю успішне сімейне життя кожної християнської родини зокрема має більший і сильніший вплив на оточення, аніж подібна загальноміська акція.
Що церква несе у світ зруйнованих основ і збочених цінностей? Ісуса чи протест? Істина в тому, а це ясно формулює Давид духовно випереджуючи Новий Заповіт, що головний протест несе віруюча людина своїм праведним життям. Це найгучніша його форма, яка виявляється скрізь, досягає цільової авдиторії і несе в собі завдаток якісних змін на персональному рівні. З чого Богові буде слава.