ДЛЯ ЧОГО ЦЕРКВІ СЕМІНАРІЯ?

46_new_green_leavsВчора у нас в Ірпінській Біблійній Церкві був день Київської Богословської Семінарії. Особливою і проникливою до глибини духа і серця проповідував брат-магістр Володимир Яким, відкриваючи принципову важливість першої заповіді. Прекрасним і інформативним був виступ брата виконавчого директора Руслана Хмиза, який докладно розповів про різноманітні програми і можливості, які надає для навчання семінарія. Надзвичайно важливим мені видалося спілкування членів церкви з директорами програм після загального зібрання. Люди могли з перших уст почути важливу для себе інформацію, вияснити що вибрати і просто поспілкуватися зі вченими людьми. Порадів, що молоді люди, жінки і чоловіки виявляли інтерес до навчання. Думаю, це не остання презентація семінарії – поряд є ще Ірпінська Біблійна Семінарія, Київський Християнський Університет та інші програми, інститути і коледжі.
А тепер про головне: для чого в церкві рекламувати християнські богословські заклади, та й взагалі християнську освіту? Роздумуючи, сформулював п’ять причин.
По-перше тому, що християнину взагалі притаманно навчатися і тому він повинен бачити можливості. Нема нічого кращого, коли віруюча людина потрапить в християнське навчальне середовище. Там він зможе спілкуватися з християнами з різних церков, зможе цілеспрямовано навчатися важливим дисциплінам, які допоможуть краще пізнавати Бога і Його Слово.
По-друге, такий відокремлений час навчання може стати серйозним поштовхом для духовного зросту членів церкви і навіть особистісного зросту. У навчальному процесі легше проходить процес різноманітного розвитку – є необхідні виклики і поштовхи. Важливо, що навчання змусить багатьох почитати і взагалі повчитися читати і заставить повчитися думати, навчитися формулювати думки у письмовій формі.
По-третє, цілеспрямоване навчання допомагає людині приготуватися до ефективного церковного служіння. Я не говорю, що людина через навчання стане служителем. Але стверджую, що ефективний служитель не може не вчитися! Не безперервно звичайно, беручи паузи для інтенсивнішого практичного служіння, а тоді знову – парта, ручка, зошит і підручник…
По-четверте, я не уявляю сучасного церковного служителя, а особливо проповідника, який не має доброї богословської освіти. Змінилося суспільство, зросло інформаційне знання, розмилися моральні цінності, виродилася здатність глибоко мислити і практикувати духовні вправи. За цим всім стоїть дух часу в який повинен втручатися служитель духовно зрілий, який розуміє суть проблеми. А ще в церкву прийшло чимало освідченнях людей, які потребують проповідей відповідно освіті апостола Павла. Я переживаю, що у наших баптистських церквах продовжується процес виродження біблійної проповіді, який характеризується загальним невіґлаством у розумінні і тлумаченні Писання, у небажанні проповідників навчатися глибшому розумінні Слова, неактуальності у застосуванні, і відвертій проповіді не біблійних концепцій і доктрин.
І по-п’яте, я систематично переконую молодих і не дуже братів поступати на навчання в семінарію бо переживаю за наступне покоління лідерів. Хто після нас поведе церкву і куди? Я готовий їм всіляко допомагати, стимулювати, читати і обговорювати. Але їхнє систематичне навчання у семінарії допоможе мені як пастору працювати з ними глибше і інтенсивніше. Звичайно я не маю жодних ілюзій – семінарія не є панацея і чудо-засіб! І чимало випускників семінарій як були ліниві, не духовні і маловірні – такими й залишилися. Але “поганий” випускник не заперечує семінарської освіти! І в Ісуса чогось був Юда. Але мені, як пастору, потрібні у церкві вивчені у богословських закладах члени церкви для того, щоб на базі їхніх знань довіряти їм різні напрямки служіння. Щоб ставити їм нові виклики і не чути у відповідь слова: “а ми раніше такого ніколи не робили”. Ми потребуємо у церкві людей, які навчалися, вивчали і спостерігали різні практики, теорії і різний досвід щоб шукати нові шляхи, кращі ідеї. Щоб шукати Божу волю для служіння у своєму часі і на своєму місці. Щоб, врешті, якнайкраще виконати Ісусове повеління у наш час: зробити якнайбільше людей Ісусовими учнями.

… Мабуть є ще з десяток причин, які відкрили б необхідність семінарій та й взагалі богословської освіти. Важливо пасторам перестати нарешті боятися молодих і освічених братів – їх потрібно не боятися, а використовувати для служіння у Божому царстві, де для усіх дуже багато роботи.

І якщо шановний пастор все ж боїться допускати до служіння молодших і освічених – значить не хоче сам вчитися, розвиватися і змінюватися. Нажаль через таке розуміння вимре чимало церков, бо насправді церква – то живий організм, її не можна «закатати» як помідори і сподіватися на ріст.

P.S. Дякую щиро керівництву КБС та усім присутнім директорам програм за відкритість, відгук і вкладений час у “пропаганду” християнської освіти!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *