УСПІХ ПІД ЧАС КРИЗИ

Як розкрити секрет успішного життя?

Сьогодні про кризу не говорить тільки мертвий. А так від бізнесмена і президента до двірника і домогосподарки чи то в Україні чи в Америці, чи то в Азії і навіть в Африці — здається увесь світ говорить, хвилюється, бідкається, тривожиться з приводу першої глобальної кризи нового тисячоліття. Криза зачепила всіх і всі говорять про неї: журнали і газети пишуть про те, як справлятися з кризою, телебачення повідомляє про те, що люди покінчують життя самогубством під тиском фінансової катастрофи. Так, нас заспокоюють економісти та чиновники, що через два роки криза минеться. Може.

Я теж хочу долучитися до кризової теми. Більше того — хочу ствердити, що час кризи може бути успішним. А як щодо того, що криза корисна і навіть цінна? Адже скрутні життєві обставини відкривають правдиві пріоритети людини, те, що насправді вона цінує, до чого прив’язане її серце.

З багатьох людей криза знімає маску релігійності. Адже коли справа доходить до “шкурних” питань, до втрати робочого місця, втрати фінансів, втрати кращої позиції, тоді, власне, людина раптом впадає у страшний відчай та безнадію. Виявляється, вона по-справжньому і не вірила в Бога, хоча й рекламувала релігійність, ходила до церкви.

А з іншого боку криза надала багатьом моїм знайомим поштовх повернутися до повноцінного церковного життя й служіння. Скрута штовхає людей до Бога. Українські ЗМІ повідомляють, що за останні місяці кількість прихожан у багатьох церквах зросла вдвічі, а то й і втричі і вп’ятеро.

Коли стає трудніше, тісніше ми знов починаємо шукати Бога.

Мабуть важливо говорити про те, як християнам виживати під час кризи, як справитися з труднощами, які навалюються. Може видатися дивним, але Писання проголошує, що у часи криз вірна Богові людина може переживати благословення й мати успіх. Судіть самі:

А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина. Буття 39,2 (пер. І.Хоменка) … бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив. Буття 39,23 (пер. І.Хоменка)

Слово, яке в українській Біблії звучить як “щастя, щастити” краще з гебрейської перекладати як “успішний, мати успіх”. (NKJV: “successful”; Синодальний: “успешен”)

Ось історія про людину, яка мала успіх. Одинадцятий син багатодітної родини Якова. Улюблене дитя коханої дружини, якого той чекав мабуть все життя. Так пройшло дитинство Йосипа. І ось цього батькового улюбленця рідні брати спочатку задумують вбити, але передумавши кидають в яму, щоб згодом продати в рабство в далеку східну країну.

Раб у домі єгиптянина. Знаряддя праці, яке здатне самостійно пересуватися і годуватися. Це криза? Ні, сьогодні нам до кінця навіть важко уявити, що то за гуманітарна катастрофа для людської істоти. Про Йосипа-раба у домі єгиптянина Потіфара написано, що перший мав успіх. Так, Йосип був рабом, але він був успішний. Це робиться очевидним, коли за нетривалий час він робить стрімкий злет у кар’єрі — від найдрібнішого раба до головного управителя над усім домом, при цьому залишаючись рабом. Цікаво, що був успішним не лише він особисто, але й уся фірма (дім і господарство Потіфара).

Чи є щось гірше за рабство? Так — коли раб потрапляє у в’язницю. Було зле, стало ще гірше. Через вірність панові й Богові він опиняється в тюрмі зі злодіями та вбивцями.

Та коли зустрічаємо Йосипа у в’язниці, автор книги Буття знову називає його успішним. І ситуація повторюється — там де Йосип, туди приходить Боже благословення і на всіх навколо. І в обох випадках він названий успішним. Цікава конструкція речення: він став чоловіком, що мав успіх. Він не добився, він не досягнув його к кінці життя. Ні, він жив так як і раніше, але де б він не був, він ставав успішним. Двічі сказано: “і був Господь з Йосипом, і все, що він не робив щастило йому і він досягав успіху”. І тут я питаю себе: Господи, в чому секрет Йосипа? Як у найважчих кризових умовах бути успішним? Я теж вірю і ми всі віримо в Бога, але не всі ми однаково успішні як Йосип. Ми певні, Бог є з нами, але чому ми не успішні? Нам простіше розуміти і бачити успіх Йосипа при дворі фараона. Ось він пан над усією землею Єгипту і розділяє зерно по всій країні. Ми би сказали: ось це успіх. А Писання називає його успішним не в палаці (хоч і тут він ним був) а в тюрмі і в рабстві.

Перечитуючи книгу Буття, певен, Дух Божий звернув мою увагу на завершення 18 тексту 42 розділу: “А третього дня Йосип промовив до них (своїх братів): Зробіть це і живіть. Я Бога боюся…” Вслухаймося в останню фразу: “Я Бога боюся…”. Я Бога боюся, я боюсь Бога!!! Я знаходжу в цих словах відповідь на секрет Йосипового успіху. Не один раз я перечитував біографію Йосипа, починаючи з 37-го розділу і до кінця книги Буття. Вчитувався в речення, в слова, споглядаючи різні повороти мови. Я шукав Божого уроку і тому був уважний. І от слово “я Бога боюсь” виринає з посеред багатьох текстів, воно торкається серця і розуму. “Я Бога боюсь”, — і одразу стає очевидним написане “Господь був з Йосипом…”

Серед українців здавна існує вірування, що треба йти до церкви, треба виконувати певні обряди через страх: людина боїться, щоб її не покарав Бог, щоб у пекло не потрапила, щоб якого лиха на господарці не трапилося. Але це не той страх, про який навчає Біблія. Звичайно, людина може панічно боятися Бога — як дитина панічно боїться батька-деспота, який карає за найменшу похибку. Але Бог створив людину не для того, щоб вона отак панічно Його боялася. Що має на увазі Писання, коли вчить нас про богобійність?

Життя Йосипа ілюструє, як у щоденному житті боятися Бога. Пропоную п’ять спостережень з біографії Йосипа, які відкривають практичну богобоязливість.

1. Це означає абсолютну усвідомленість того, що Бог контролює все, що Бог є над всім і без Його волі нічого не відбувається. А все, що відбулося з тобою, знаходиться під Його контролем та абсолютною владою. Вчитуючись у 45 розділ (5,7,8 тексти) можемо спостерегти оту неймовірну довіру до Бога, яка наповнювала Йосипа: “послав мене Бог” — так могла сказати людина глибокої довіри, яка роки рабства та в’язниці сприймала не як марно втрачені та вирвані з життя, а як Божий промисел. Варто сказати, що Йосипова віра, як і належить, сягає не лише подій минулого, але й майбутнього — він покладається на Божественну обітницю, довіряє їй (50,25).

Для багатьох серед нашого народу віра — це визнання того, що далеко за хмарами є Бог і святі. Але Він зайнятий Своїми справами, а я своїми. Хіба коли у мене хвороба чи засуха (пожежа, потоп), або коли біда — тоді Йому потрібно молитися, жертвувати, щоб Він знову був добрий до мене. Довіряти ж Богові означає жити так, немов Бог поряд. Я ходжу перед Богом, Він в курсі мого щоденного життя, мого відпочинку й сну, моїх розваг і стосунків, мого спілкування. І навіть мої думки і мрії не сховані перед Ним. Моя довіра Богові — це переконаність, що ніщо не відбувається випадково, немає нещасливих випадків, немає року, лихої долі, немає вироку, а є Божа участь в моєму житті. Довіряти Богові означає приймати все, що відбувається зі мною як з Божої руки. Коли ми читаємо біографію мужів і жінок Біблії чи то Даниїла, чи Марії, чи Івана, ми бачимо цю особливу здатність приймати виключно все як від Бога. Хочу сказати, що правдивий страх перед Богом полягає в певності Божої постійної присутності у моєму житті. Щоб не трапилося у моєму житті — з Його допуску. Навіть якщо це фінансова криза чи безробіття, навіть якщо це смерть чи хвороба. Байдуже хто у цьому винен: злий сусід, влада чи шеф. Але мій Господь знає про все. І це змінює моє відношення до ситуації! Раз Бог знає усе, то я приймаю будь-яку кризу не як катастрофу, а як можливість, як новий життєвий поворот. Те, що я приймаю все з Божої руки означає також, що я перестаю звинувачувати інших. Бо я Йому довіряю як Йосип.

2. Що робити, коли старший по положенню, віку, позиції спокушує на зло?

Це неприємно, гидко і боляче. Але ще гірше, коли ситуація така, що відмова може надто дорого коштувати. Це трапилося з Йосипом. Жінка його пана спонукувала Йосипа до розпусти. Мене дивує причина відмови Йосипа:

“Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хіба що тебе, ,бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (39,9)

Дивлячись на таку позицію Йосипа, очевидно, що людина, яка боїться Бога, боїться згрішити, боїться переступити проти Божого слова. Соломон саме так і розуміє страх Господній, який означає “лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!” (Прип. 8,13). Отже, коли ми говоримо, що Йосип боявся Бога, то це означає, що він боявся згрішити. Він чітко знав волю Божу про мораль і етику, про право і відповідальність. Тому богобоязливість для Йосипа мала конкретне вираження: не переступати встановлені Богом межі.

Сучасна людина, інспірована рекламою та масмедіа, живе бажаннями. Заради них вона працює. Реклама виховала у людини почуття постійного незадоволення. Ми хочемо постійного покращення. Нам все трудніше справлятися з обмеженнями. Тому заради володіння речами сучасна людина готова йти на злочин і проти держави, і проти власного тіла та стосунків з близькими людьми. Тому так важливо сьогодні звучить урок Йосипового страху перед Богом, який для нього означав боятися переступити Його Слово. Тож якщо я хочу мати успіх, і хочу щоб добре було зі мною то, довіряючи Богові, я повинен боятися і тікати від всього, що є гріхом.

Коли нарешті жінка Потіфара напала на Йосипа з метою фізично спонукати того до гріха, то він банально втік, зробивши єдино вірне, згідно спокуси і ситуації. Ось що значить боятися гріха! Адже хто боїться Бога, той втікає від гріха.

3. Перечитуючи 40, 41 та 48 розділи можна спостерегти ще одну важливу рису Йосипа.

А саме — розвинене почуття залежності та Божественної присутності. Йосип жив немов би Бог був поряд. Складається враження, що все, що Йосип коли-небудь доброго робив — до того причетний Бог. Тому виявляється він мав успіх, бо не просто знав, а жив і працював оглядаючись на Господа. Тому Йосип не був залежним від несправедливості Потіфара, економічної політики фараона, і навіть від батьківської любові. Мені навіть важко уявити собі: рідні брати зрадники і вбивці. Але він не був залежний від їхнього неприйняття. Бо він був залежний від Бога! Людина, яка мала успіх, з якою був Бог і яка Його боялась, в усьому відчувала залежність від Бога. Напевно, це єдино правильна позиція людини перед її Творцем. Адже чи не найбільший гріх є наша незалежність від Бога. Часом складається враження, що нам Бог потрібен для того, аби рятувати нас від біди і благословляти те, що ми уже вирішили. Жити у свідомості Божественної присутності пов’язане з глибоким почуттям залежності від Нього у всіх своїх вчинках. Боятися Бога — означає жити з почуттям його присутності й залежності від Нього.

4. Спостерігаючи за життям Йосипа можу сказати, що це була людина, яка жила за Cловом.

Йосип знав, що добре і що погано. Він знав волю Бога і тримався її. Ми вже знаємо про стійкість Йосипа перед жінкою Потіфара. Не погоджуючись на спокусу, Йосип аргументує це небажанням порушувати Божу волю: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (39,9). Знати слово Бога і жити за ним не одне і теж. Сьогоднішній світ переповнений християнами, які знають слово і волю Бога, а живуть і поводяться як доведеться. В кінці книги Буття ми читаємо яскраве свідоцтво життя Йосипа за Словом. “Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!” (50,25). Йосип не просто знає Богом дану обітницю. Згідно неї він впорядковує своє майбутнє. Адже, якщо Бог сказав, значить так і буде. Через чотириста тридцять років нащадки Йосипа виконають те, у що той вірив. Для нас він залишається відмінним зразком того, що значить насправді боятися Бога — знати Його слово і згідно нього влаштовувати своє життя.

5. Правдивий страх людини перед Богом завжди помітний по відношенню до інших.

Повага й любов до братів виявилася в тому, що він пробачив братів. До того ж, здається, він зробив це раніше, як ті про це попросили! Так може лише той, хто знає Прощаючого і сам прийняв прощення. Причому його прощення не формальне і не під тиском обставин — в його руці була їхня доля. Справдилися всі його юначі сни, а у найвищого чиновника Єгипту чимало можливостей, щоб братам жилося не солодко. Пробачити означає забути минуле, переступити його. Адже Бог прощаючи наші гріхи не нагадує нам про них знову, не тримає, а забуває. Так само Йосип не тримає зла на Потіфара, він пробачає чашника за багаторічну мовчанку. Той, хто боїться Бога прощає, прощає односторонньо.

Отже, страх Божий відкрив Йосипу джерело Божого благословення — “і був Господь з Йосипом”, і він став людиною, що мала успіх. Здається, Богові байдуже у яких обставинах знаходиться людина, якій Він дарує успіх — рабство, в’язниця, криза …

Коли ми роздумуємо над різноманітними кризами чи труднощами, то мусимо мати мужність визнати, що криза повертає нас до нашої сутності. Криза оголює наш внутрішній духовний світ. Матеріальні труднощі заставляють проявитися нас такими, як ми є. Тому наша реакція під час різних криз є дуже цінна, бо дозволяє нам бачити наскільки ми близько (далеко) до Бога і від чого ми насправді залежимо.

Історія Йосипа дає нам як важливі духовні уроки, так і дуже конкретні поради як жити під час кризи.

  • Основний урок успішного в кризі Йосипа — ми потребуємо розвивати довіру до Бога. Це не теорія, а конкретні дії. Згадуйте про те, що Бог робив у вашому житті, пам’ятати Його чудодійні втручання і все Його добро. Пригадуйте інші важкі ситуації, з яких вас вивів Господь. Дякуйте Йому за них. Споглядання Божої доброти в минулому — добрий ґрунт укріплятися у нашій довірі сьогодні. Розвивати довіру до Бога означає також перейнятися свідомістю того, що все, що приходить у моє життя, не приходить без відома Бога. А тому усе приймаймо з вдячністю.
  • Йосип надає нам також дуже конкретний і практичний урок. Цікаво спостерегти, де б він не був, він ставав там кращим робітником. З найнижчого раба Потіфара Йосип робиться кращим, а згодом найстаршим аж до управителя усім маєтком. Будучи рабом по статусу, він не був рабом по духу. Відповідно і працював — не з примусу, не через наглядача і покару, а якнайкраще. І дивлячись, як працює Йосип, пан повищував його доки в один момент не передав усе господарство, усіх рабів та свої фінанси рабу Йосипу. Як колись раби так і сьогодні чимало людей відносяться до роботи згідно приказки: робота не вовк ,в ліс не втече. Робота інших більше відповідає принципу “я на роботі, а не на пожежі”. Але це не про Йосипа. Його трудова етика ґрунтувалася не на теперішньому положенні, а на вірі в Бога, яка видима через прийняття обставин, через віддання себе праці, яку він завжди бачив і проявляв ініціативу. Коли Йосип потрапляє у в’язницю, то і тут робиться неформальним начальником серед в’язнів. І врешті Йосип потрапляє до фараонового двору. Але й тут від відмінний топ-менджер, який не покладаючи рук працює на благо країни і її народу.

Приклад Йосипа надихає нас розвиватися і зростати у тому, що ми робимо, ставати кращими працівниками в своїй області. Таких працівників не звільнюють.

  • І останній практичний урок: нам потрібно вчитися жити і в багатстві, і в бідності, і в комфорті, і в скруті. Йосип, улюблений син свого батька, мав кращий одяг, затишок батьківського поселення. Та раптом у життя юнака увірвалася яма, рабство, а згодом в’язниця. Та де б Йосип не був, ми не бачимо ні нарікання, ні смутку. Бачимо довіру до Бога і упокорене сприйняття реальності.

Є гарний новозаповітній приклад вірного відношення до життєвих поворотів — апостол Павло найкраще сформулював цей принцип у посланні до Филип’ян “…бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі” (4,11-13). Через численні досягнення цивілізації нам все трудніше сказати “амінь” цим словам Павла. А саме тут джерело наших нарікань і незадоволення, наших страхів і побоювань. Мені довелося багато раз чути від українців в Америці численні незадоволення щодо елементів зручності й комфорту, яких нема в Україні. Це правда, що до доброго ми привчаємося швидко. Але наше покоління і в США і в Україні розучилися подібно нашим батькам жити в скрутних життєвих обставинах. Саме тому ми так панічно боїмося кризи. Тому багато людей озлоблюється в такі ситуації, починають нарікати на владу, на Бога. Як ніколи, досвід Йосипа й Павла переломлений нашою вірою в Ісуса має ставати нашим досвідом. “Бо навчився я” — і нам це під силу з Тим, Хто нас підкріпляє.

Кризові обставини вчать нас знову повернутися до вищих цінностей і навчитися упокорювати свої пожадання. Це також добрий час для покаяння та для того, щоб вчитися довіряти Йому, щоб мати правильне відношення до гріха, розвивати почуття залежності від Бога, жити по Слову, поважаючи людей.

“…він був у домі свого пана, єгиптянина …поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа”. Буття 39,5

Успішна, благословенна Богом людина робиться благословенням для оточення. І немає значення чи це дім батька чи рабовласника, це в’язниця чи палац. Людям навколо тебе робиться краще, бо успішний від Бога благословляє інших.

“А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому” Буття 39,2.

Так у чому ж секрет успіху Йосипа? Секрет у тому, що немає якогось таємничого чи магічного шляху до успіху. Немає також секрету як вижити під час кризи. Є відомий і зрозумілий шлях, який полягає в тому, що тим, хто боїться Господа, Він дає успіх! Бо богобоязлива людина благословенна Богом, Який і робить нас успішними. Успіх та Боже благословення не залежить від того, у яких обставинах ми знаходимося. Історія Йосипа переконливо доводить, що для Бога обставини не мають значення. Він шукає богобоязливе серце.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *