САМОРОБНІ БОГИ

«зроби нам богів» ВИХІД 32

Це люди, які мали досвід ходження під Богом Ягве. Кари єгипетські, перехід через море, їжа в пустелі, і головне – богооб’явлення на Синаї – окрім цього Бог відкриває їм Свою сутність у імені, відкриває їм Свою волю. Живий Мойсей, виглядає був Божим представником перед людьми, немов би гарантом того, що Він є. І Бог дає народові можливість зробити ревізію їхній вірі і уяві про Бога.

Коли народ залишився без вождя, без того, хто відкрив їм Бога їхніх батьків виявилося, що народ все ще не прийняв Його як свого. Там в глибині сердець ще сидів 400літній єгипетський релігійний досвід. Чужий досвід, який народ зробив своїм. Можливо не свідомо, але перебуваючи у тісному економічно-побутовому контакті день за днем народ вбирав чуже, поганське вірування і розуміння. А за неповний рік віра Мойсея ще не стала їхньою вірою…

ДВІ ДУМКИ з приводу історії.

1. Ми люди схильні до боготворення. Ми схильні до непослуху очевидному, могутньому слову Бога, який відкриває Себе. Але мої поганські уявлення не дають мені прийняти Бога Таким-Який-Він-Є. Я прагну видимого. Боги мають бути передо мною. Що б мені не було важко до них дотягнутися. І якщо не боги, то хоча б щось від них. Моя хвора уява, запліднена вірусом люцифера прагне мати, бачити, маніпулювати. І я з будь якої релігії легко зроблю поганську.

Я знаю, що Бога ніхто не бачив, не може збагнути і відтворити. І я знаю що ніщо матеріальне не може наблизити Бога. Але я хочу мати шматок хреста, плащаниці, фотографію чи якусь подобу на стіні, на грудях, у машині – щоб щось було і йшло передо мною і вело мене. І я з насолодою будую «святі» споруди, проголошую святими речі і предмети. До сьогодні живе у нас той єгипетський вірус.

2. Більшовицький переворот 1917 року виявив, що православне християнство так і не стало вірою як росіян так і українців і білорусів. І думаю суть проблеми лежить у 6-7 столітті – коли греки зафіксували на рівні догми зміщення релігійного фокусу зі слова на зображення. Слово відійшло у занедбання, перестало визначати життя народу і їхніх чільників. Це не дивно, адже намальовані боги не здатні проникати до глибини думок і серця, не здатні породжувати нове життя покори й послуху. Намальовані боги поселилися у кожній хаті, а портативний їх варіант зробився зовсім поганським оберегом та талісманом людини. Відбулося опоганеня християнства, яке з релігії Слова перетворилася на релігію образу. Слово вимагає послуху. Багатосторічний брак слова, навіть гірше – його заміна образом зробило народ не чутливим до слова і що найгірше витіснило Слово з народного щоденного життя. Неможна у житті керуватися образом, як і не міг бик вести до правдивого поклоніння і послуху правдивому Богові. (хоча в бика, виглядає, народ вклав ідею того правдивого Бога, який їх вивів з Єгипту). Хто сьогодні живе за Словом? Живе і правдиве релігійне життя ґрунтується на Слові, а зображене божество у будь якій митецькій формі веде назад, до поганьства, у Єгипет.

40 років блукання по пустелі. 40 років для того, щоб вимерло «єгипетське» покоління євреїв. 40 довгих років навчання. Лише тоді народ зумів увійти в обітовану землю.

40 днів раніше…

І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо! Вихід 24,7

Народ знав волю Бога, декларував бажання її слухати, завірив у цьому усіх.

Випробування часом

Бог допускає людині чекати. Чекати Себе, Свого Слова чи посланця. І людина, як правило провалює цей тест, приймаючи фальшивого пророка або творить собі лжебога. Чому? Думаю отрута люцифера – прагнення бачити, мати, торкатися, змінювати. А Бог з людиною спілкується Словом – його можна чути і слухатися. Чому людині це видається надто простим? Бо це і є просто – чути і робити.

Люцифер привив людині тягу до складного – «будете як боги». Це по-перше масштабно і потужно, а по-друге, створює платформу до своєвілля, бо «як бог» хоче має свої рішення і ніби свою волю – хоча насправді це ілюзія рішення і волі, на ньому надто масний відпечаток первозла. Людина «як бог» не здатна добре чути і в не приймає послух. З одного боку це надто просто, а з другого – людина не зважає на Слово, бо керується своїми уявленнями про релігію.

Коли Бог робить крок вбік, людині залишається одне – покластися на проказане Ним слово, і ним одним керуватися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *